Меню

Співробітництво територіальних громад у сфері соціальних послуг: від викликів до рішень

May 27, 2026

В умовах децентралізації, трансформації системи соціального захисту та зростання кількості вразливих категорій населення питання ефективної організації надання соціальних послуг набуває особливої актуальності для територіальних громад. Сучасна модель управління соціальною сферою потребує не лише розширення повноважень громад, а й формування нових підходів до використання ресурсів, координації дій та міжінституційної взаємодії.

У цьому контексті міжмуніципальне співробітництво розглядається як один із ключових інструментів підвищення спроможності громад і забезпечення доступності якісних соціальних послуг для вразливих груп населення.

Аналітичні спостереження БФ «Право на захист» свідчать, що співробітництво громад дозволяє досягати суттєвих ефектів у сфері управління ресурсами. Насамперед йдеться про оптимізацію бюджетних витрат, кадрових та матеріальних ресурсів через спільне фінансування соціальних послуг, утримання установ або залучення фахівців, яких окрема громада не може забезпечити самостійно. Такий підхід є особливо важливим для малих громад, де ресурсна база є обмеженою, а потреби населення — різноманітними та зростаючими, особливо в умовах воєнного часу, руйнування соціальної інфраструктури та збільшення кількості вразливих категорій осіб.

Паралельно відбувається консолідація професійного потенціалу: громади отримують можливість створювати спільні координаційні групи фахівців, обмінюватися досвідом та впроваджувати кращі практики організації соціальних послуг. Співробітництво також відкриває додаткові можливості для залучення зовнішніх ресурсів, зокрема грантового фінансування, міжнародної допомоги та реалізації спільних проєктів, що підсилює стратегічний розвиток територій.

Разом із тим, процеси налагодження міжмуніципальної взаємодії у сфері соціальних послуг залишаються складними та супроводжуються низкою конкретних організаційно-правових і управлінських бар’єрів. Насамперед труднощі виникають уже на етапі ініціювання співробітництва, оскільки громади часто не мають усталеного алгоритму підготовки рішень рад, вибору оптимальної форми співробітництва, утворення спільної комісії та розподілу ролей між учасниками. Додаткова проблематика пов’язана з договірним оформленням співробітництва, адже саме договір має забезпечити правову визначеність спільної діяльності та мінімізувати ризики подальших управлінських, фінансових і організаційних неузгодженостей. За відсутності належної деталізації у громад виникають труднощі з визначенням предмета співробітництва, розподілом функцій і відповідальності між сторонами, порядком прийняття рішень, фінансуванням спільних заходів, контролем якості соціальних послуг, а також зміною чи припиненням договорів.

Окремої уваги потребує фінансова складова, пов’язана з погодженням часток співфінансування, порядку передачі та використання коштів, компенсації витрат на утримання установ або оплату праці фахівців, а також із забезпеченням належного бухгалтерського супроводу, звітності та контролю за цільовим використанням ресурсів.

Додатковим чинником, що ускладнює запуск співробітництва, є недостатня уніфікованість локальних процедур та відсутність готових пакетів документів, які могли б бути адаптовані до потреб конкретної громади. Через це процес потребує значних організаційних і правових зусиль на кожному етапі — від підготовки аналічного обґрунтування та проведення громадських обговорень до погодження проєкту договору, його юридичного опрацювання і ухвалення рішень відповідними радами. Саме багатоступеневість процедури, потреба в міжмуніципальному узгодженні та тривалість погоджувальних етапів можуть уповільнювати перехід від напрацювання ідеї співробітництва до її практичної реалізації.

Суттєвим бар’єром залишається кадрове навантаження у соціальній сфері, що особливо відчутно в малих громадах, де обмежені можливості для залучення фахівців із правового супроводу, фінансового планування та соціального менеджменту. Це ускладнює не лише підготовку необхідних документів, а й подальшу координацію, адміністрування та моніторинг якості соціальних послуг у межах співробітництва. У сукупності такі чинники актуалізують потребу в системному адвокаційному супроводі, методичній підтримці та адвокації, спрямованих на практичне впровадження дієвих і сталих моделей міжмуніципального співробітництва.

У цьому контексті важливу роль відіграє адвокаційна підтримка, яку системно здійснює БФ «Право на захист». Вона спрямована не лише на консультування громад, а й на практичне посилення їхньої спроможності впроваджувати дієві моделі співробітництва у сфері соціальних послуг. Адвокаційна підтримка забезпечує комплексний супровід громад, який поєднує експертне консультування, методичну підтримку та практичну допомогу у впровадженні управлінських рішень. Важливим компонентом цієї діяльності є адвокаційна підтримка у розробленні повного пакету документів, необхідних для запуску міжмуніципального співробітництва. Така підтримка охоплює весь практичний цикл підготовки співробітництва — від аналізу потреб населення та ресурсної спроможності громад, вибору доцільної моделі взаємодії і підготовки необхідних рішень до супроводу роботи спільних комісій, організації громадських обговорень та розроблення проєкту договору про співробітництво територіальних громад відповідно до вимог чинного законодавства. Її практична цінність полягає в тому, що громади отримують не лише консультаційну підтримку, а й прикладний інструментарій для послідовного проходження всіх етапів співробітництва. Це включає підготовку типових пакетів документів, алгоритмів дій та внутрішніх процедур, методичну допомогу у визначенні порядку співфінансування соціальних послуг, розподілу витрат, відповідальності сторін, організації бухгалтерського супроводу та подальшого адміністрування спільних рішень.

Окреме значення має підтримка фахівців органів місцевого самоврядування та комунальних надавачів соціальних послуг щодо практичного застосування законодавства, організації міжгромадської взаємодії та управління соціальними послугами. Це сприяє формуванню більш узгодженого, правово визначеного та сталого підходу до розвитку соціальних послуг на міжмуніципальному рівні.

У результаті громади отримують не лише якісніше нормативне забезпечення та чіткіші управлінські механізми, а й формують сталі партнерські відносини, засновані на розподілі відповідальності, взаємній довірі та спільному плануванні розвитку соціальних послуг. Це створює передумови для підвищення доступності послуг, ефективнішого використання ресурсів і довгострокового зміцнення інституційної спроможності громад.

На сьогодні кейс співробітництва між Боромлянською та Груньською територіальними громадами перебуває на етапі практичної реалізації.

За адвокаційного та експертного супроводу БФ «Право на захист» громади вже пройшли ключові підготовчі етапи — ініціювання співробітництва, оцінку його доцільності, ухвалення необхідних управлінських рішень, формування спільної комісії та розроблення проєкту договору. Цей кейс є прикладом поступового та практично орієнтованого впровадження співробітництва територіальних громад у сфері соціальних послуг. Він показує, що за наявності узгодженого алгоритму дій, належної підготовки документів і супроводу на ключових етапах громади можуть перейти від визначення спільної потреби до оформлення конкретної моделі міжмуніципальної взаємодії.

Таким чином, співробітництво територіальних громад у сфері соціальних послуг є одним з основних стратегічних напрямів розвитку соціальних послуг на місцевому рівні, що дозволяє поєднувати ефективність використання ресурсів із підвищенням якості та доступності послуг. Подальше масштабування таких практик сприятиме формуванню стійких інституційних рішень і підвищенню управлінської спроможності громад.

Адвокаційна підтримка для територіальних громад, надавачів соціальних послуг та соціальних інституцій у побудові дієвої та ефективної системи соціальних послуг реалізується за підтримки Швейцарської агенції з розвитку та співробітництва.

Така підтримка спрямована на посилення інституційної спроможності громад, розвиток партнерських моделей взаємодії, удосконалення управлінських механізмів у сфері соціальних послуг та впровадження практик, орієнтованих на потреби людини й сталий розвиток територіальних громад.