Unfortunately, nothing was found for your request, you can search for another keyword, or contact us with your question through the feedback form
November 9, 2026
Війна створила для мільйонів українців не лише загрозу втрати житла, а й складну юридичну проблему — неможливість підтвердити право власності на нього. Документи можуть бути знищені, втрачені під час евакуації або залишитися на тимчасово окупованій території. Доступ до архівів бюро технічної інвентаризації часто відсутній, а без належного підтвердження права власності люди не можуть повною мірою скористатися державними механізмами компенсації за пошкоджене чи знищене майно.
Саме цій проблемі присвячене нове дослідження БФ «Право на захист» — «Судова практика в справах щодо реєстрації права власності на житло фізичних осіб в умовах війни», підготовлене за підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН).
«Судова практика в справах щодо реєстрації права власності на житло фізичних осіб в умовах війни»
Дослідження комплексно аналізує адміністративні та судові механізми підтвердження права власності, практику оскарження відмов державних реєстраторів, особливості реєстрації житла, збудованого до 1992 року, а також міжнародний досвід відновлення майнових прав у разі втрати документів. Окрема увага приділена проблемі відсутності єдиного підходу судів до вибору належного способу захисту: за подібних обставин справи можуть розглядатися в різних юрисдикціях і процесуальних порядках.
Практична цінність дослідження полягає в тому, що воно спирається не лише на аналіз законодавства та судових рішень, а й на досвід правової допомоги БФ «Право на захист». У ньому систематизовано приклади справ, визначено перспективні способи захисту залежно від наявних доказів і сформульовано рекомендації для законодавців, судів, громадських організацій та самих власників житла.
Юлія Науменко, авторка дослідження, головна юристка з питань стратегічного судочинства БФ «Право на захист»
Для мене як юристки, яка безпосередньо працює з такими справами, принципово важливо, щоб людина не втрачала можливість захистити своє право власності лише тому, що війна знищила документи або зробила недоступними архіви державних установ. Ми бачимо, як відсутність єдиного підходу в судовій практиці перетворюється на додаткову перешкоду для постраждалих: люди змушені проходити тривалі судові процеси, витрачати ресурси й водночас залишаються без доступу до компенсаційних механізмів. Це дослідження покликане не лише описати проблему, а й запропонувати практичні рішення для її подолання
Серед ключових рекомендацій дослідження — законодавче врегулювання реєстрації права власності за відсутності доступу до архівів БТІ, формування єдиної судової практики та запровадження альтернативних способів підтвердження права власності.
Захист права власності — це не лише питання документів і записів у державних реєстрах. Це необхідна передумова відновлення порушених прав, отримання компенсації та повернення людям правової визначеності. Тому напрацьовані в дослідженні висновки можуть бути корисними як для правничої спільноти, так і для всіх, хто зіткнувся з проблемою підтвердження права власності на житло в умовах війни.