Взаємодопомога й боротьба зі стереотипами: як об’єднання українців рятує суспільство під час війни

January 13, 2023

Раніше слово «переміщення» означало лише звичайний процес руху. Студенти переїжджали у великі міста, люди вирушали у відрядження, змінювали місце проживання за власним бажанням. 

З 2014 року слово «переміщення» в Україні асоціюється з війною, втратою дому, болем і тривогою. Внутрішньо переміщені особи живуть у постійному дисбалансі між адаптацією та надією повернутись додому.

Проблема стигматизації переселенців існує ще з початку війни 2014 року, коли на підконтрольну Україні територію приїхало багато внутрішньо переміщених осіб із Донецької та Луганської областей і Криму. 

Стигматизація – це перевага стереотипів над реальністю, а відтак, накладання негативних рис на певну верству населення й звинувачення її в наявності таких. 

Насправді стигматизувати можна будь-кого, хто має певні спільні характеристики. В нашому випадку, це довідка ВПО. Повномасштабна війна змінила багато аспектів як у розумінні цієї проблеми, так і у відносинах між переселенцями й приймаючими громадами. В першу чергу, через різке збільшення кількості переміщених осіб. По всій Україні їх налічується 5,9 мільйона*.

Дуже важливо пам'ятати, що абсолютно кожному українцю є що сказати про цю війну. Ми ніколи заздалегідь не знаємо, який саме досвід пережила людина, але маємо безумовно його поважати, для цього не обов’язково знати всі деталі історій. Страхи, втрати, тривоги й трагедії супроводжують кожного українця. 

Благодійний фонд «Право на захист» та агенція Info Sapiens провели дослідження, де проаналізували різновиди конфліктів і тригерних тем в Українському суспільстві. Фокус-групи складались із внутрішньо переміщених осіб, представників приймаючих громад і репатріантів. Усього було проведено понад 1200 інтерв’ю. 

Дослідники з’ясували, що досить частими є конфлікти щодо побутових питань. Проте зазвичай, за словами респондентів, їх вирішити легше за інші. Особливо після ближчого знайомства з переселенцями й відчуття емоцій від їхніх історій порятунку.

undefined

undefined

«Навчилися цінувати мінімальне – життя, можу плакати від радості, що всі живі, коли немає тривог, сирен. Раніше ми цього не цінували й не знали».

Конфлікти на емоціях виникають між переселенцями й приймаючими громадами, між репатріантами й рідними громадами. Люди звинувачують один одного в недовірі, неналежній поведінці та нестачі патріотизму, часто роблячи це упереджено. Такий конфлікт зазвичай не є причиною взаємної неповаги в суспільстві, а відбувається через втому і стрес. 

undefined

undefined

«Я оптиміст – негативні емоції нам не допоможуть. Одне переживання в мене є, щоб війна закінчилася. Переживаю, що рідне місто бомблять і можу лишитися без житла. У мене зараз нова робота, нове житло, нові друзі – стресу сильного немає. Є надія на повернення додому».

Утім, всі заходи, спрямовані на уникнення стигматизації й полегшення становища ВПО у суспільстві мають бути корисними не лише для переселенців, а й для місцевих громад. Саме це допоможе досягти рівності всередині суспільства й суттєво знизити кількість конфліктів.  

Також не останню роль грають громадські проєкти й соціальна реклама та інформаційний простір загалом, де мають використовуватись вірні меседжі, а не розпалюватись ворожнеча. Ідея об’єднання та компромісів, культивація взаємодопомоги як інструменту боротьби за свободу – це те, що громадяни мають бачити насамперед.

undefined

undefined

«Ми багато працюємо на місцях, розмовляємо з нашими бенефіціарами. Серед них і ВПО, й приймаючі громади. Знаємо, що є конфлікти. Але більше історій саме про позитивний досвід: як переміщені діти знайшли собі друзів у новому місті, як зовсім незнайома людина допомогла вивезти бабусю з зони бойових дій, як нові сусіди забезпечили багатодітну мати-переселенку всім необхідним для її новонародженого маля, як ВПО хочуть бути корисними на новому місці та починають допомагати іншим постраждалим від війни. Врешті-решт таких зворушливих і людяних історій, значно більше. Це результат взаємодії звичайних людей – переселенців і тих, хто приймає їх та розділяє їхні втрати!»

Як показало дослідження, в українському суспільстві є багато факторів, які допомагають громадянам об’єднуватись. Фокус на спільних інтересах, проблемах і усвідомленні культурного різноманіття як позитивної риси нації, може покращити атмосферу в громадах і зменшити ризик стигматизації переселенців. 

undefined

undefined

«Є гордість за наш народ, що ми згуртувалися, допомагаємо одне одному… Діти позитивно впливають на стан, співають патріотичні пісні, посміхаються, грають».

Попри те, що всі люди різні, громадян об’єднують одні й ті ж самі почуття, переживання за своє життя, за дітей, за воїнів, за країну в цілому. А ще – усвідомлення причетності до чогось надважливого.  Ми всі розуміємо, що від взаємодопомоги, чуйності та готовності об'єднатися, залежить спільна перемога.

*За даними дослідження Міжнародної організації з міграції (МОМ) за листопад 2022 року.