Меню

Слова, які формують майбутнє: як гендерні стереотипи впливають на дітей ще зі школи

September 29, 2026

«Хлопці не плачуть», «Ти ж дівчинка», «Будь чоловіком», «Це не жіноча професія» — більшість із нас хоча б раз чула ці фрази в дитинстві. Найчастіше вони звучать без злого наміру. Дорослі повторюють слова, які колись чули самі, вважаючи, що таким чином допомагають дитині вирости сильною, успішною чи «правильною».

Проте саме такі повсякденні висловлювання поступово формують уявлення дитини про себе та свої можливості. Вони визначають, які емоції «доречно» проявляти, які інтереси вважаються прийнятними, ким можна мріяти стати, а по яку допомогу — не варто звертатися.

Саме цій темі Благодійний фонд «Право на захист» присвятив інформаційну кампанію до початку нового навчального року. Її головна ідея — не вкотре повторювати стереотипи, а замінювати їх повідомленнями, які підтримують дітей, розширюють їхні можливості та нагадують про право кожної дитини бути собою.

Чому школа має значення?

Школа — це місце, де діти не лише навчаються. Саме тут вони щодня взаємодіють із однолітками та дорослими, вчаться будувати стосунки, відстоювати власну думку й поступово формують уявлення про те, якими «мають бути» хлопці та дівчата.

Саме у шкільному середовищі дитина нерідко вперше чує, що хлопці повинні бути сильними, не плакати та самостійно вирішувати конфлікти, а дівчата — бути слухняними, охайними, турботливими й не надто наполегливими. Такі повідомлення можуть звучати як жарти, зауваження чи звичні фрази. Але коли дитина чує їх регулярно, вони поступово починають сприйматися як норма.

У результаті гендерні стереотипи впливають не лише на поведінку дітей сьогодні, а й на їхню самооцінку, вибір захоплень, майбутньої професії, стиль спілкування та готовність звертатися по підтримку.

Ми часто не помічаємо стереотипів, поки не починаємо придивлятися

Нещодавно ми з моїм шестирічним сином вивчали англійською мовою назви професій, і я відкрила сторінку з ілюстраціями у навчальному посібнику.

На ній було дев'ять найпоширеніших професій. Пожежник, будівельник, лікар, водій, поліцейський, пілот, офіціант, астроном, фотограф. Всі вони були зображені чоловіками. Лише дві професії представляли жінки — вчителька та кухарка.

Якби не тема, з якою я працюю щодня, найімовірніше, я б навіть не звернула на це уваги. Але саме в такі моменти стає зрозуміло, наскільки непомітно для нас формуються уявлення про те, які професії є «чоловічими», а які — «жіночими».

Діти ще не вміють критично аналізувати такі повідомлення. Вони просто бачать, що лікар, поліцейський чи пілот — чоловік, а вчителька чи кухарка — жінка. І поступово це сприймається не як художнє рішення автора підручника, а як правило: саме так влаштований світ.

Саме тому гендерні стереотипи живуть не лише у фразах. Вони можуть бути у книжках, мультфільмах, рекламі, іграшках чи навчальних матеріалах. Ми настільки звикаємо до них, що перестаємо їх помічати. Але діти щодня зростають саме на цих прикладах.

Це питання не лише виховання

Подолання гендерних стереотипів є не лише рекомендацією психологів чи педагогів, а й одним із напрямів державної політики України.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» № 2866-IV, держава забезпечує рівні права та можливості жінок і чоловіків у всіх сферах суспільного життя, зокрема й у сфері освіти. Закон визначає одним із пріоритетів утвердження культури гендерної рівності та подолання дискримінаційних гендерних стереотипів через освіту й просвіту.

Це означає, що створення середовища, у якому кожна дитина може розвивати свої здібності незалежно від статі, — спільна відповідальність держави, закладів освіти, батьків і суспільства.

Що насправді показують дослідження

Гендерні стереотипи рідко передаються через прямі заборони. Найчастіше вони живуть у звичних повсякденних фразах, які дорослі вимовляють майже автоматично — і саме тому їхній вплив довго залишається непоміченим. Наскільки саме стать визначає досвід дитини в школі, показало дослідження «Хлопчик, дівчинка, фас! Як стать впливає на цькування», проведене платформою «Гендер в деталях» серед дітей віком 10–14 років.

Різні приводи для цькування

Дослідження фіксує чітку різницю в тому, за що саме цькують хлопців і дівчат. Дівчат найчастіше цькують за зовнішність — це головний привід у 35,2% випадків, тоді як серед хлопців цей показник становить 26,9%. Пряма фізична агресія, навпаки, залишається переважно «хлопчачим» досвідом: про неї повідомили 8,9% хлопців проти 5,7% дівчат. У дівчат частіше трапляється так званий реляційний булінг — плітки, заклики не товаришувати, ізоляція: 24,9% дівчат чули заклики не дружити з ними, проти 18,5% серед хлопців.

Хлопці частіше мовчать

Найпоказовіший результат дослідження стосується не самого булінгу, а того, як діти на нього реагують. Загалом із цькуванням коли-небудь у житті стикалися 55,9% дівчат і 46,2% хлопців. Але коли йдеться про звернення по допомогу, розрив стає ще виразнішим: по допомогу зверталися 62,4% дівчат, яких цькували, і лише 55,8% хлопців. Дослідниці пояснюють це не тим, що хлопців цькують рідше чи «м'якше», а тим, що гендерна соціалізація змушує їх мовчати: якщо з першого класу чуєш, що «цькують лише слабаків», то не хочеш зізнатися навіть собі, що потребуєш підтримки.

Показовим є й розрив у 11% між дівчатами й хлопцями у зверненні саме до друзів та однолітків (23,1% проти 11,8%) — дослідниці називають це «мірою самотності хлопців» у ситуаціях цькування: їм часто просто немає до кого звернутися серед ровесників.

Дорослі теж діють по-різному

Дослідження виявило гендерну закономірність і серед дорослих. Найпасивнішими спостерігачами булінгу виявилися чоловіки-вчителі — саме та категорія педагогів, яка, за словами дослідниць, найчастіше не розуміє суті булінгу. Що довший педагогічний стаж, то частіше вчитель озвучував «очікувану» реакцію на словах («тримав марку», давав «чоловічі» відповіді), яка втрачала силу саме тоді, коли були потрібні реальні дії. Це не означає, що стать сама собою визначає, втручається вчитель чи ні, — але показує, що гендерні очікування впливають на дорослих не менше, ніж на дітей, і безпосередньо позначаються на психічному здоров'ї учнів та безпеці шкільного середовища.

Ці цифри підтверджують те, що ми бачимо на практиці: хлопчик, який постійно чує «Не плач», «Будь чоловіком», «Терпи», поступово навчається приховувати переживання й соромитися просити про допомогу. Дівчинка, якій повторюють, що потрібно бути тихою й слухняною, частіше починає сумніватися у власних лідерських якостях і уникати «нежіночих» викликів. Проблема — не в окремій фразі, а в тому, що вона повторюється настільки часто, що поступово стає внутрішнім переконанням дитини.

Що можуть зробити дорослі

Подолання гендерних стереотипів не починається зі складних програм чи спеціальних занять. Воно починається зі щоденного спілкування.

Коли замість «Хлопці не плачуть» ми говоримо: «Я бачу, що тобі зараз важко», ми даємо дитині право на емоції.

Коли замість «Це не жіноча професія» підтримуємо інтереси дитини, ми допомагаємо їй вірити у власні можливості.

Коли не поділяємо захоплення, професії чи домашні обов'язки на «жіночі» й «чоловічі», ми показуємо, що вибір має визначатися здібностями, інтересами та бажаннями, а не статтю.

Якщо дитина стає свідком цькування — важливо ставати на захист чітко й голосно: дослідження показують, що агресори сприймають мовчання оточення як мовчазну підтримку своїх дій. Якщо відкрито підтримати постраждалу дитину складно, варто заохочувати висловити підтримку бодай приватно — навіть прості слова «я не уявляю, як тобі» чи «якщо тобі щось треба, звертайся» можуть суттєво допомогти.

Підтримувати дитину означає також уважно слухати її, не знецінювати переживання, однаково заохочувати хлопців і дівчат до лідерства, відповідальності, турботи та самостійності, а головне — власним прикладом демонструвати повагу до рівності.

Куди звернутися й де дізнатися більше

Якщо ви — помітили ознаки булінгу або гендерно стереотипного тиску на дитину, не залишайтеся з цим сам на сам:

— Урядова гаряча лінія 1547 з питань протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі — цілодобово, консультації щодо будь-яких форм насильства та дискримінації щодо дітей;

— Національна гаряча лінія «Ла Страда» 116 123 / 0 800 500 335 — консультації з питань булінгу, дискримінації та насильства щодо дітей і дорослих.

Зміни починаються зі слів

Діти не народжуються зі стереотипами. Вони поступово засвоюють їх із того, що бачать і чують навколо.

Саме тому кожне слово має значення. Воно може або непомітно обмежувати дитину, або допомагати їй рости впевненою, відкритою та вільною у своєму виборі.

Змінити суспільні норми неможливо за один день. Але це можливо зробити поступово — починаючи з повсякденних розмов удома, у школі, у колі друзів.

Адже саме так формується середовище, у якому кожна дитина знає: вона має право бути собою.

Джерела

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» № 2866-IV.

Дослідження «Хлопчик, дівчинка, фас! Як стать впливає на цькування» (Гендер в деталях, вибірка дітей 10–14 років).