«Я росла й бачила, як моя мама б'ється в кожні двері, а у відповідь отримує лише бруд на свою адресу. Це розчаровує. Ти живеш із цією пустотою. Коли відмовляють в сотий раз, то починаєш міркувати, навіщо взагалі просиш», — згадує жінка.
-
Unfortunately, nothing was found for your request, you can search for another keyword, or contact us with your question through the feedback form
Search results (25)
All results (25)
29 років без свідоцтва про народження: історія Маріам, яка бореться за право бути видимою
September 4, 2026
Маріам Панчурідзе у свої 29 років не має навіть свідоцтва про народження. Все життя жінки сповнене несправедливістю через невизначений статус, від якої вона передусім хоче захистити свого сина.
Про це йдеться у статті «Боротьба за визнання себе. Як відсутність документів позбавляє людей освіти, медицини й майбутнього» «Української правди. Життя».
Маріам — п’ята і наймолодша дитина у родині. Її мама — українка, а тато — грузин. Трьох дітей вони народили у Києві, та незадовго до розпаду СРСР переїхали до Грузії. Там з’явилася на світ Маріам і на рік старший за неї Михайло.
У 1996 році, за місяць після народження Маріам, помер її тато. Одразу після цього сім’я вирішила повернутися до Києва. І саме тоді розпочалася виснажлива боротьба за документи.
«Коли розпався СРСР, мамі автоматично дали громадянство Грузії. Перед від’їздом на батьківщину вона хотіла оформити документи на мене та Михайла. Але в установі сказали, що це можна зробити вже в Україні.
Коли мама в Києві прийшла реєструвати нас із братом, на неї дивилися, наче на причуду. Після цього вона роками оббивала пороги всіх можливих інстанцій», — розповідає Маріам.
Трьом старшим дітям було легше, адже вони мали радянські свідоцтва про народження. А от Маріам і Михайло пішли в дитсадок, а потім і до школи, без жодних документів.
«Ми були ніхто. Як трава при дорозі», — каже жінка.
У 9 класі вона ледь не залишилась ще й без документа про освіту. У школі відмовлялися видавати його без свідоцтва про народження. Ситуацію владнали, але далі навчатися Маріам не могла.
«Я хотіла стати дизайнеркою, оскільки дуже любила малювати. Однак через відсутність документів ця професія стала недосяжною. Тоді я припинила мріяти. І малювати також», — ділиться жінка.
Маріам довелося шукати підробіток. Вона роздавала флаєри, клеїла реклами, працювала продавчинею — йшла туди, де погоджувалися взяти без паспорта.
Великою підтримкою для Маріам став її коханий Владислав. Жінка одразу попередила, що офіційно засвідчити свої почуття вони не зможуть. І її підкупила спокійна відповідь чоловіка: «Нічого страшного, ми впораємося».
Згодом у пари народився син Михайлик, якому невдовзі буде 2 роки. Після появи сина здійснився один із головних страхів Маріам — у державних закладах до хлопчика ставляться не так, як до решти дітей. У нього немає свідоцтва про народження через проблеми з маминими документами.
Безоплатна медицина для дитини недоступна. Коли у Михайлика вперше сильно піднялася температура, лікарка з державної лікарні подивилася на хлопчика зі словами: «Я перевірю, але більше сюди не приходьте». А місяць тому дитині знадобилася операція — шматочок скла застряг у пальці на нозі.
«Дитині гіршало, піднімалася температура. Медсестри в лікарні вимагали свідоцтво про народження, а була тільки виписка із пологового. Хірург не захотів брати на себе відповідальність — сказав сім днів парити ногу в солі. Я не могла ні на чому наполягати, бо мої руки зв’язані.
Наступного дня ми поїхали до платного лікаря, який вже за кілька годин зробив сину операцію. За тиждень сольових ванночок у нього б просто почався сепсис», — розповідає жінка.
У лікарні Маріам навіть погрожували поліцією через відсутність документів. У той момент в її голові пролунало: «Не дай Боже його заберуть». Цього жінка зараз боїться найбільше.
Про БФ «Право на захист» Маріам розповіла сестра. Жінка була зневірена десятками марних спроб, але все ж вирішила звернутися по допомогу. Так само вчинили її рідні.
«Старшим, Малхазу, Альбіні та Георгію, пощастило більше. У них були радянські свідоцтва про народження, які замінили на українські. Вони вже отримали статус осіб без громадянства, а згодом зможуть стати громадянами України.
А нам із Михайлом потрібно підтверджувати факт свого народження. Треба, щоб Грузія хоч якось відповіла на запити про приналежність до їхнього громадянства — позитивно чи негативно. І на цьому етапі ми перебуваємо вже 2 роки. Юрист надсилає запити повторно, але відповіді поки немає. Попри це, в мене зараз більше віри, ніж на початку шляху», — каже Маріам.
Юристи Фонду паралельно займаються свідоцтвом про народження Михайлика. Маріам і Владислав зробили ДНК-експертизу, яка підтвердила батьківство. Дитину реєструватимуть через тата.
Маріам каже, що самостійно подолати шлях до громадянства просто неможливо. В її ситуації це було не під силу навіть адвокатам, до яких вона зверталася перед роботою із Фондом.
Зараз Маріам потихеньку крокує назустріч своїй мрії — паспорту громадянина України. І вірить, що одного дня триматиме його у своїх руках.
ЧИТАТИ СТАТТЮ ПОВНІСТЮ: «БОРОТЬБА ЗА ВИЗНАННЯ СЕБЕ. ЯК ВІДСУТНІСТЬ ДОКУМЕНТІВ ПОЗБАВЛЯЄ ЛЮДЕЙ ОСВІТИ, МЕДИЦИНИ Й МАЙБУТНЬОГО»
З яких причин люди стають недокументованими
Дослідження БФ «Право на захист» і соціологічного агентства Info Sapiens, проведене у 2023–2024 роках, показало, що в Україні проживають 236 тисяч людей під ризиком безгромадянства. Більшість не мають документів взагалі.
Серед людей із ризиком безгромадянства 69% не можуть забезпечити базові потреби через низькі доходи, 61% — не мають документа про освіту та 56% — ніколи не зверталися по медичну допомогу.
Провідна юристка БФ «Право на захист» з питань громадянства Вікторія Волинська розповідає, що недокументованим особам недоступні звичні для більшості людей можливості, зокрема: освіта, безоплатні медичні послуги, офіційне працевлаштування, реєстрація шлюбу тощо.
Провідна юристка БФ «Право на захист» з питань громадянства Вікторія Волинська:
Наприклад, візьмемо сферу освіти. Зараз до 14 років діти живуть зі свідоцтвом про народження, після — отримують ID-картку. Якщо паспорта немає, виникає проблема з отриманням документа про завершення школи. Тобто такі діти часто не можуть підтвердити наявність освіти. Професійна середня та вища ланки для них взагалі недоступні.
Серед найпоширеніших причин недокументованості:
- втрата архівної документації щодо оформлення раніше виданих паспортів громадян України, зокрема через воєнні дії;
«Особливо це стосується мешканців окупованих у 2014 році Криму, частин Донеччини та Луганщини. Архіви цих територій втрачені, тому люди просто не можуть довести свою приналежність до громадянства. Але з 2019 року Державна міграційна служба (ДМС) почала відцифровувати всі дані, тому в мешканців пізніше окупованих територій таких проблем немає», — зазначає Вікторія Волинська.
- втрата інформації про реєстрацію місця проживання станом на 24 серпня та 13 листопада 1991 року. Це наслідок реформи, коли до новоствореного після здобуття незалежності органу не передали відомості щодо прописок;
- відсутність коштів на звернення до посольства чи консульства країни походження або попереднього мешкання;
- невизначений статус батьків;
- непоінформованість про порядок реалізації права на громадянство.
Як недокументованим людям отримати паспорт
Недокументовані люди мають два шляхи: підтвердити громадянство або отримати статус особи без громадянства. Приблизно у половині випадків після аналізу справи юристи починають з першого. Фахівці збирають всю можливу інформацію про обставини життя людини та надсилають до ДМС або посольства країни походження заяву про підтвердження належності до громадянства.
Провідна юристка БФ «Право на захист» з питань громадянства Вікторія Волинська:
Наприклад, візьмемо людину з радянськими документами. Навіть якщо вона станом на 24 серпня чи 13 листопада 1991 року не мала зареєстрованого місця проживання, в пригоді можуть стати записи про навчання або роботу в трудовій книжці. Ці факти мають підтвердити свідки — родичі або сусіди.Тоді подають заяву до суду про встановлення факту постійного проживання станом на одну із двох окреслених дат. Це дає змогу згодом підтвердити громадянство.
За її словами, через складність цієї процедури люди часто потребують юридичного супроводу. Адже важливо розбиратися у деталях — знати, до якого органу звернутися із запитом та який документ надати на підтвердження певного факту з життя. А недокументована людина навіть не може надіслати запит до потрібної установи, оскільки не має підтвердження своєї особи.
Якщо підтвердити громадянство не вдасться, потрібно отримати статус особи без громадянства. Ця процедура нова для України — до 2021 року її не існувало.
Людина повинна звернутися до ДМС із заявою про отримання статусу особи без громадянства. До неї треба додати будь-які наявні документи та написати автобіографію, описавши свої життєві обставини. Заява розглядається від 6 місяців до 1 року.
Дітям оформити документи легше, коли їхні батьки вже мають статус осіб без громадянства. Тому фахівчиня рекомендує подаватися одразу всією сім’єю.
Особи без громадянства протягом 10 днів після оформлення статусу отримують посвідку на тимчасове проживання, яка легалізує їхнє перебування в Україні. Вона діє протягом року — опісля треба робити нову.
Після отримання посвідки на тимчасове проживання в людини з’являється, хоч і обмежений, але доступ до базових прав, як-от медичні послуги, освіта, працевлаштування, шлюб тощо. Разом із тим вона не може голосувати на виборах, балотуватися до органів влади, брати участь у державному управлінні, працювати на державній службі та створювати обʼєднання громадян.
Через два роки життя з посвідкою на тимчасове проживання людина має право подати заяву про дозвіл на імміграцію. Її розглядають протягом 6 місяців. Якщо держава дасть позитивну відповідь, людина отримує посвідку на постійне проживання. Термін її дії складає 10 років.
Деякі права стають доступними саме після отримання цієї посвідки, зокрема пенсія, соціальна допомога, навчання на бюджеті у вишах.
Що треба, аби отримати громадянство України
Громадянство можна набути або прийняти. Перший варіант доступний для тих осіб без громадянства, які:
- народилися в Україні або за її межами, якщо їхні батьки або один з них є громадянином України чи мають дозвіл на постійне або тимчасове проживання в Україні;
- мають офіційний статус особи без громадянства та народилися або постійно проживали в Україні до 24 серпня 1991 року;
- мають офіційний статус особи без громадянства і найближчих родичів (мати чи батька, діда чи бабу, прадіда чи прабабу, сестру чи брата, онука чи онуку), що народилися або постійно проживали в Україні до 24 серпня 1991 року;
- мають офіційний статус особи без громадянства і народилися після 24 серпня 1991 року на території України від іноземців, біженців чи осіб без громадянства, які мають визначений в законі дозвіл на проживання в Україні.
Для решти людей цей варіант недоступний. Вони можуть прийняти громадянство лише через три роки після отримання статусу особи без громадянства. Для набуття громадянства за територіальним походженням і прийняття до громадянства потрібно скласти іспити на знання Конституції, історії України та української мови.
«Такі екзамени часто стають перешкодою до реалізації права на громадянство. По-перше, вони дуже дорогі: загальна вартість складає майже 20 тисяч гривень, а перескладання — близько 10 тисяч. По-друге, людям, які, наприклад, не мали доступу до освіти, може бути складно до них підготуватися. По-третє, немає безоплатних підготовчих курсів», — зауважує Вікторія Волинська.