Меню

Чому за загибель цивільної особи внаслідок терористичного акту має платити саме Україна?

December 15, 2020

Починаючи з кінця 2018 року юридичною командою БФ «Право на Захист» було виграно 11 справ (у тому числі вже 4 – в апеляційній інстанції) щодо отримання компенсації за моральні страждання, спричинені пораненнями або загибеллю цивільної особи під час проведення АТО/ООС.

Останнім часом від суспільства все частіше лунає питання, чому за загибель наших співгромадян, яка була фактично  викликана агресією Російської Федерації, має платити Україна?

Ми спробуємо надати відповідь на нього, уникаючи формальних юридичних формулювань, які докладно викладені в нашій правовій позиції, яка була розроблена ще на початку 2017 року, і знаходить своє відображення у зростаючій кількості судових рішень, які ухвалюються судами України.

По-перше, варто розуміти, що звичайний українець не має можливостей, які б дозволили йому встановити винних осіб і притягти їх до кримінальної відповідальності, оскільки тільки уповноважені державою органи можуть здійснювати розслідування злочинів і притягнення винних осіб до відповідальності. Розслідування кримінальних справ щодо загибелі цивільних осіб фактично не проводиться, постраждалі залишені наодинці зі своїм горем і безпорадністю. І мова навіть не йде про загибель осіб на тимчасово окупованих територіях, де розслідування ускладюється об’єктивними факторами. Таким чином, батьки, що втратили своїх дітей, та сироти, що втратили своїх батьків, не можуть отримати компенсацію від злочинців, які безпосередньо обірвали життя їх рідних. Також не можна забувати, що підозрювані у вчиненні цих страшних злочинів інколи стають об’єктами обміну між урядами України і Росії, що позбавляє постраждалих права на справедливий суд і отримання якихось компенсацій від цих осіб.

По-друге, Російська Федерація непідсудна українським судам в силу норм міжнародного права і юрисдикційного імунітету, який з нього випливає. Постраждалі не можуть подати позов до уряду Російської Федерації в український суд, а спроби це робити, які інколи лунають в мережі інтернет, є не просто марними, але можуть бути шкідливими для постраждалих з точки зору перспектив отримати хоч якусь компенсацію.

По-третє, відповідно до норм Європейської Конвенції з прав людини і практики Європейського суду з прав людини, саме наша держава має забезпечувати безпеку своїх громадян і дотримання прав людини в межах своєї юрисдикції. І навіть в українському законодавстві є норма, передбачена статтею 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», яка прямо передбачає, що держава несе відповідальність, завдану терористичним актом, з наступним стягненням сплаченої постраждалим компенсації з винних осіб. Чому існує ця норма? Якщо відійти від «сухих» юридичних формулювань,  то можна сказати просто: всі ми дотримуємось законів України, у тому числі сплачуємо податки, а держава, створивши відповідні органи влади, у тому числі правоохоронні, зі свого боку, має забезпечити нам безпеку і захист прав людини. У випадку, якщо держава з цим не впоралася, вона має сплачувати компенсацію (у тому числі компенсацію моральної шкоди родичам загиблих).

Ми сподіваємось, що згадані судові рішення змусять державу нарешті звернути увагу до такої важливої проблеми як загибель невинних людей, і запровадити адміністративний порядок отримання відповідних компенсацій. Крім того, ці судові рішення можуть і мають бути використані Україною під час пред’явлення претензій до держави-агресора в міжнародних судах. Наша організація відкрита для співпраці з урядом України з цих питань.

Якщо ми хочемо жити в гідній європейській державі, то маємо пам’ятати про те, що в Україні, згідно Конституції, діє верховенство права. І держава має виконувати як зобов’язання, зафіксовані в міжнародних договорах, так і в національних законах. Вибіркове застосування законів (а також конвенцій) – це те, до чого вдаються автократичні недемократичні держави. Чи хочемо ми стати такою державою? Впевнений, що ні.

Адвокат, Старший стратегічний юрист Благодійного Фонду «Право на Захист»