Меню

Шукачі захисту стикаються з численними перепонами на шляху до біженської процедури в Україні, – Світлана Бутенко

October 20, 2020

Цієї осені Департамент з питань виконання рішень ЄСПЛ Комітету Міністрів Ради Європи у своєму останньому інформаційному бюлетені по Україні окремо зазначив про повторюване порушення Україною прав шукачів захисту. Та попри своє негативне забарвлення ця новина має позитивні моменти. Як зазначають юристи БФ "Право на захист", така оцінка має спонукати відповідні державні органи та структури до перегляду підходу щодо низки міграційних процесів та сприяти покращенню ситуації з дотриманням прав людини в Україні.

Зазначений Департамент вказав на відсутність в Україні ефективного засобу правового захисту з автоматичним призупиняючим ефектом для оскарження рішення про відмову шукачу захисту в перетинанні державного кордону.

Відмови в перетинанні кордону мають місце навіть щодо тих шукачів захисту, які можуть бути підданими катуванням, нелюдському і такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню, а тому відсутність такого ефективного засобу правового захисту порушує ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у поєднанні зі ст. 13.

Такого висновку Департамент дійшов в результаті аналізу тих рішень, які знаходяться у процесі виконання.

Серед цих рішень – три ініційовані та підтримувані БФ «Право на захист»:

• M.S. V. SLOVAKIA AND UKRAINE (17189/11, остаточне рішення винесено 11/09/2020);

• NUR AHMED AND OTHERS v. Ukraine (42779/12, остаточне рішення винесено 18/06/2020);

• NUR AND OTHERS v. Ukraine (77647/11, остаточне рішення винесено 16/07/2020).

Про що ці справи?

У цих справах ЄСПЛ констатував з боку України незаконне позбавлення свободи шукачів захисту, неналежне дослідження ризиків бути підданим катуванню, такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню у країні їх походження.

У справі «NUR AHMED AND OTHERS v. Ukraine (42779/12)» йшлося про затримання 9 громадян Сомалі. Щодо 8 з них затримання було не задокументоване взагалі. Перебування ще 4 громадян в Пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства не мало законних правових підстав, а процедура оскарження факту позбавлення свободи щодо 5 з них тривала неспіврозмірно довго.

“Правову допомогу, у тому числі оскарження незаконних дій міліції (ситуація мала місце ще до її реформування), органів Державної міграційної служби, судів у цій справі надавали юристи представництва міжнародної організації HIAS в Україні. На той момент БФ “Право на захист” ще працювало як складова цієї організації. Коли всі національні засоби правового захисту були вичерпані, адвокат Галина Бочева звернулася в інтересах шукачів захисту до ЄСПЛ.

Через велику завантаженість ЄСПЛ розглядав цю справу близько 8 років, а рішення виніс у 2020 році, де визнав порушення Україною ч.1 та ч.4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, тобто права на свободу та особисту недоторканність шукачів захисту”, – коментує Світлана Бутенко, старший юрист з питань стратегічного судочинства БФ "Право на захист".

Що позитивного ми бачимо в цій новині?

Констатація конкретної проблеми Департаментом з питань виконання рішень ЄСПЛ – це конкретна вказівка органам державної влади про необхідність її вирішення, у тому числі в ході виконання вказаних рішень.

Слід зазначити, що виконання рішень ЄСПЛ вимагає від держави не лише вжити заходів індивідуального характеру, як-то виплати справедливої сатисфакції, присудженої судом, однак також виконання заходів загального характеру через зміни законодавства, судової практики тощо.

“Проблема доступу до міжнародного захисту в Україні залишається актуальною й сьогодні. Шукачі захисту стикаються з численними перепонами на шляху до біженської процедури. Як і 8 років тому у випадку, якщо шукач захисту отримує на кордоні рішення про відмову в перетинанні, захистити таку людину національними засобами фактично неможливо, оскільки попри всі оскарження, її повертають додому. У ситуації пошуку притулку це найстрашніший розвиток подій, оскільки в країні походження на неї можуть чекати катування, загальнопоширене насильство, нелюдське і таке, що принижує гідність поводження чи покарання”, – зазначає Світлана Бутенко, старший юрист з питань стратегічного судочинства БФ "Право на захист".

Тож, БФ "Право на захист" закликає органи державної влади України прислухатися до рекомендацій Департаменту і якомога швидше запустити ефективний засіб правового захисту, який надавав би можливість оскаржити рішення про відмову шукачу захисту в перетинанні кордону та одночасно призупиняв дію цієї відмови.