Меню

Пропозиції до проекту Закону про реалізацію публічних електронних послуг з реєстрації та декларування місця проживання в Україні

September 7, 2021

№ 5463 від 05.05.2021р.

Вступ

15.07.2021р. Верховною Радою України в першому читанні прийнято проект Закону про реалізацію публічних електронних послуг з реєстрації та декларування місця проживання в Україні № 5463 від 05.05.2021р.

Положення цього законопроекту впливають на становище шукачів захисту в Україні, а тому БФ «Право на Захист» вважає за необхідне надати Комітету свої зауваження та рекомендації щодо підготовки законопроекту до другого читання.

Суть зауважень

Законопроектом вперше прямо передбачений обов’язок всіх осіб, які звернулися за захистом в Україні (далі - шукачі захисту),  декларувати місце свого перебування (проживання).

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем визначає Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (далі – Закон про біженців), тож  з метою забезпечення правової визначеності закони, що впливають на шукачів захисту, мають відповідати цьому закону.

Шукачі захисту в Україні, зазвичай, не володіють українською мовою, не знайомі з вимогами законодавства України щодо правил перебування в Україні  та, відповідно, потребують суттєвого проміжку часу на інтеграцію в українське суспільство. Доступ шукачів захисту до працевлаштування ускладнений. Єдиним місцем для тимчасового розміщення шукачів захисту, перебування в якому відповідно до Положення про пункти тимчасового розміщення біженців, затвердженого  Наказом МВС України від 14 червня 2018 року № 503, забезпечується державою, є Пункт тимчасового розміщення біженців (далі - ПТРБ). Станом на вересень 2021 р. в Україні є три ПТРБ, однак кількість наявних в них місць не достатня для розміщення всіх шукачів захисту, які перебувають в Україні.

Як зазначено в Стратегії державної міграційної політики України на період до 2025 року, політика щодо шукачів захисту має враховувати «гуманітарний компонент, що передбачає співчуття представників органів державної влади та інших заінтересованих сторін, а також більшою мірою суспільства».

Щодо обов’язку іноземця чи особи без громадянства, який отримав довідку про звернення за захистом в Україні, задекларувати місце свого перебування

Частина 1 статті 7 законопроекту встановлює, що «іноземець чи особа без громадянства, який отримав довідку про звернення за захистом в Україні протягом тридцяти календарних з дня її отримання повинен задекларувати місце свого перебування».

Вказана вимога суперечить статті 13 Закону про біженців, яка встановлює, що право на проживання у родичів, у готелі, піднаймання житлового приміщення або користування житлом, наданим у ПТРБ, має лише особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Порядок винесення цього рішення регламентований статтею 8 цього ж закону.

Враховуючи той факт, що право найму (оренди) житлового приміщення та право користування житлом у ПТРБ у шукача захисту виникає лише після прийняття щодо нього рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, обов’язок шукача захисту декларувати місце свого перебування до винесення такого рішення не відповідає чинному законодавству України та не може бути практично реалізованим.

Щодо неможливості дотримання порядку декларування місця проживання (перебування) особи шукачами захисту

Стаття 10 законопроекту закріплює порядок декларування місця проживання (перебування) особи, у тому числі, перелік документів та інформації, яка має бути подана.

Дотримання вимог цього порядку не є можливим для більшості шукачів захисту, які не розміщені в ПТРБ, з причин, узагальнених нижче:

- шукачі захисту не мають у своєму розпорядженні паспортного документа (відповідно до ст. 7-8 Закону про біженців, документи, що посвідчують особу заявника, додаються до заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і залишають на зберіганні в територіальному органі ДМС до закінчення розгляду його заяви); деякі діти шукачів захисту не мають свідоцтв про народження з цієї ж причини;

- шукачі захисту, які не мають паспортного документа, не можуть отримати реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, передбаченому Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженому  Наказом Міністерства фінансів України  від 29.09.2017 р. № 822;

- шукачі захисту не зможуть подати документи, що підтверджують право на проживання в житлі, адреса якого декларується для проживання, або отримати згоду власника житла (інших житлових приміщень) через відсутність у більшості з них житла у приватній власності, а також неможливість укласти договір найму (оренди) житла через відсутність у своєму розпорядженні паспортного документа або іншого документа, що посвідчує особу.

Покладення за таких умов на шукачів захисту, які не розміщені в ПТРБ,  обов’язку декларувати місце перебування (проживання) є негуманним та не співмірним із відповідним обов’язком для громадян України.

Щодо недоступності для шукачів захисту декларування місця проживання (перебування) як бездомних осіб або осіб, які не мають постійного місця проживання                 

Більшість шукачів захисту, які не розміщені в ПТРБ, не мають постійного місця проживання, але для них не буде доступна можливість декларування місця проживання (перебування) за адресою спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, створених відповідно до Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», як це передбачено статтею 14 законопроекту через причини, зазначені нижче.

Відповідно до частині 2 статті 14 законопроекту, подання декларації про місце проживання (перебування) / зміну місця проживання (перебування), таких осіб покладається на відповідну уповноважену особу спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, в яких зазначеним особам надаються соціальні послуги відповідно до Закону України «Про соціальні послуги».

Відповідно до альтернативного проміжного звіту в межах Універсального періодичного огляду (УПО) «Дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства», підготовленому коаліцією неурядових організацій, які опікуються правами відповідних категорій осіб[i], доступ шукачів захисту до соціальних послуг обмежено. Отримання таких послуг передбачено для тих, хто внесений в Реєстр отримувачів соціальних послуг, однак більшість шукачів захисту не можуть бути внесені до цього реєстру через неможливість отримати реєстраційний номер облікової картки платників податків.

Разом з цим, законопроектом не передбачено подання декларації про місце перебування шукачів захисту, тимчасово розміщених у ПТРБ, уповноваженою особою ПТРБ.

Висновок і рекомендації

Положення законопроекту щодо обов’язку шукачів захисту декларувати місце свого перебування (проживання), порядку такого декларування, особливостей декларування місця перебування (проживання) осіб, які не мають місця постійного проживання мають бути приведені у відповідність до Закону про біженців та Стратегії державної міграційної політики України. На підставі викладеного, пропонуємо:

-          останнє речення частини 1 статті 7 законопроекту № 5463 «іноземець чи особа без громадянства, який отримав довідку про звернення за захистом в Україні протягом тридцяти календарних з дня її отримання повинен задекларувати місце свого перебування» виключити;

-          пункт 9 статті 9 законопроекту виключити;

-          пункт 10 статті 9 законопроекту перед словами «декларує місце проживання» доповнити фрагментом « та розміщена в пункті тимчасового розміщення біженців».

Додаток на 2 арк.: Порівняльна таблиця з пропозиціями БФ «Право на Захист» до законопроекту.

[i] https://drive.google.com/file/d/10HrJK_R8FPD7pmLXYdrWn_Ngz5hGx21u/view

Порівняльна таблиця змін до проекту Закону про реалізацію публічних електронних послуг з реєстрації та декларування місця проживання в Україні № 5463 від 05.05.2021р.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• ЄСПЛ зобов’язав Україну створити ефективний засіб правового захисту для шукачів захисту на кордоні. Який він у країнах Європейського Союзу?
• Співробітники Фонду провели освітні семінари для співробітників ДМС та центрів БПД у Львові, Хмельницькому, Луцьку та Житомирі
• Огляд практики Верховного Суду у спорах щодо визнання осіб біженцями або такими, що потребують додаткового захисту (за період з 2018 по 2021)