Unfortunately, nothing was found for your request, you can search for another keyword, or contact us with your question through the feedback form
July 17, 2020
Фото: UNHCR Ukraine
Завтра, 18 липня, набирає чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства». 16 червня 2020 року закон прийнято Верховною Радою України, 15 липня він підписаний Президентом України.
Мета Закону — створення процедури визнання особою без громадянства, оскільки у 2013 році Україна приєдналася до Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року та Конвенції 1961 року про скорочення безгромадянства (ратифікована також у 2013 році) і взяла на себе міжнародні зобов’язання щодо урегулювання та поліпшення статусу осіб без громадянства, які перебувають на території нашої держави.
До цього часу процедури визначення статусу особи без громадянства (далі — ОБГ) в Україні не було.
Про що Закон?
Закон приводить визначення особи без громадянства у відповідність до Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року (далі — Конвенція). А саме: «Особа без громадянства — особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону» (замість «відповідно до свого законодавства»). Таке уточнення визначення ОБГ запобігатиме виключенню з цієї категорії осіб, держава походження яких за законом має їх вважати своїми громадянами, проте на практиці відмовляє в громадянстві.
Закон вводить процедуру визнання людини особою без громадянства: передбачає можливість звернення про визнання ОБГ, зокрема заявником, який не перебуває на території України на законних підставах; встановлює строк розгляду заяви у 6 місяців, але не довше 12 місяців; передбачає документування заявника довідкою про звернення за визнанням ОБГ на час розгляду; визначає вичерпний перелік підстав для відмови та порядок оскарження у випадку відмови. Процедура надасть можливість тисячам ОБГ, які проживають в Україні багато років або все життя, нарешті отримати документ, який посвідчує особу, та стати повноцінними членами суспільства і реалізувати свої права і свободи, гарантовані всім без виключення Конституцією України.
Закон надає право особам, які звернулись із заявою про визнання ОБГ, на всі види безоплатної правової допомоги до прийняття остаточного рішення за їх заявою. Зазвичай не документовані особи, які звертаються до Благодійного Фонду «Право на захист» з приводу оформлення громадянства, є соціально незахищеними людьми, це самотні люди похилого віку; роми; особи, звільнені з місць позбавлення волі; внутрішньо переміщені особи. Більшість з них не мають відповідної освіти та коштів на юридичну допомогу, а тому розв'язати проблему свого офіційного статусу майже неможливо без безоплатної правової допомоги.
Щонайменше 12 країн світу запровадили процедуру. Це Франція, Грузія, Угорщина, Італія, Латвія, Косово, Мексика, Молдова, Філіппіни, Іспанія, Туреччина, Великобританія[1]. Найпершими були Франція та Італія (1950-1970), у 2000-х роках ще чотири країни впровадили свою процедуру, інші шість – після 2011 року.
Чинні процедури діляться на ті, що регулюються конкретними нормами права, чітким або відносно чітким порядком; які направлені на захист, вони чітко не врегульовані законодавством, однак механізм функціонує; ті, що одночасно гарантують захист та мають чітко визначену процедуру[2]. Проте єдиним вірним критерієм оцінки ефективності функціонування процедури є стан імплементації положень Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року.
Наприклад, право працювати за наймом або на власному підприємстві; придбавати/орендувати житло; отримувати освіту; на соціальне забезпечення; свобода пересування та інші. Держави мають широку свободу розсуду щодо розробки та функціонування процедури визначення ОБГ, оскільки це прямо не вимагається Конвенцією[3]. Водночас процедура створить можливість забезпечити реалізацію вказаних прав ОБГ.
Досвід Киргизької Республіки у подоланні безгромадянства є найбільш вражаючим на сьогоднішній день. В рамках кампанії IBelong, розпочатої УВКБ ООН у 2014 році з метою припинення безгромадянства, уряд та партнери виявили 13 700 осіб без громадянства в країні, серед яких понад 2000 дітей[4]. Виявлених людей документовано свідоцтвами про народження або оформлено/прийнято до громадянства, чим покладено крапку в національній проблемі безгромадянства. Слід зазначити, що Киргизстан ще не приєднався до Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року і не запровадив процедуру визнання ОБГ[5], однак до кінця 2020 року має на меті врегулювати порядок визнання ОБГ[6]. Цей приклад демонструє, що чітка ціль та послідовне виконання запланованих заходів, призводять до відмінного результату.
Україна, як Грузія та Молдова, націлена розв’язати проблему безгромадянства шляхом врегулювання механізму визнання ОБГ. Процедури визнання ОБГ Грузії та Молдови дещо відрізняються від процедури, передбаченої новим законом в Україні. Наприклад, законодавством Молдови передбачено, що ініціатором визнання ОБГ може виступати не тільки заявник, але й державний орган. У Грузії вказаними категоріями справ займається відомство, підзвітне Міністерству юстиції, а не Міністерству внутрішніх справ, як в Молдові та Україні. Як у Молдові, так і у Грузії строк розгляду заяви про визнання ОБГ складає 6 місяців з можливістю продовжити його на 1-3 місяці і не більше. Натомість в українській моделі, як передбачено тільки-но прийнятим законом, надана можливість продовжувати розгляд заяви до 12 місяців. Проте у прикладах Грузії і Молдови перелік підстав для відмови у визнанні ОБГ та відхиленні заяви значно ширше ніж той, що встановлено новим законом в Україні[7].
Позитивними сторонами української моделі, що наразі впроваджуватиметься є:
Як звернутись? Куди? Коли?
Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства, зразки заяви про визнання особою без громадянства, довідки про звернення за визнанням особою без громадянства будуть затверджені відповідним актом Кабінету Міністрів України. Однак в інфографіці нижче – коротко про те, як людина може звернутись із заявою про визнання ОБГ та як проходить розгляд заяви.
Чи будуть витрачені бюджетні кошти під час виконання Закону?
Реалізація положень Закону не потребує додаткових фінансових витрат з Державного бюджету України. Хіба що оформлення посвідок на тимчасове та постійне проживання ОБГ буде коштом Держави. Слід зазначити, що автори законопроєкту пропонували звільнити від судового збору осіб, які оскаржують відмову у визнанні ОБГ або скасування вже прийнятого рішення про визнання ОБГ. Однак, цю пропозицію було відхилено.
Навпаки, ОБГ після успішного проходження процедури зможуть офіційно працевлаштуватись та стати на облік у фіскальних органах, бути платниками податків. Отже, ці зміни в законодавстві потенційно збільшать кількість платників податків, а тому й наповнення бюджету.
[1] Establishing statelessness determination procedures to protect stateless persons, UNHCR, access address: https://www.refworld.org/pdfid/57836cff4.pdf
[2] Statelessness determination and the protection status, ENS, access address: https://www.refworld.org/pdfid/53162a2f4.pdf?__cf_chl_jschl_tk__=38421593d616c57173c89d40c6c096c695eca1f2-1592750950-0-ATGhxCXMPpc727i__07dAavCzeH4gJZQZxr1UrIQULqqdXYc4WstQWxwNvRG3Z0_DQsK1DLGd_7Umry6wZEEiPO_-x_UPJoN08hLit0xvyumGiaeIaPZYS4f30x1rNDcmr5cRxTEvJB3Tc5ktG1LlacG_u1l55TVD5k35RKQdSibrJqNkEE7zYvpGUG7zmYXDE8vER1gyibTRdTcoZU0oSoYQZbndK3nu0x3oERI7g6hw3guKTbkrLnrWzrys23b1bGcf5IirVHwQP0MMm6x2tTi0IVIjq_sRf2ZUH1iolc7
[3] UNHCR, Handbook on Protection of Stateless Persons, 30 June 2014, available at: http://www.refworld.org/docid/53b676aa4.html
[4] https://www.unhcr.org/news/press/2019/7/5d1da90d4/kyrgyzstan-ends-statelessness-historic-first.html
[5] https://treaties.un.org/Pages/ViewDetailsII.aspx?src=TREATY&mtdsg_no=V-3&chapter=5&Temp=mtdsg2&clang=_en
[6] https://www.unhcr.org/ibelong/results-of-the-high-level-segment-on-statelessness/
[7] Досвід Грузії та Молдови щодо імплементації Конвенцій ООН про статус апатридів та скорочення безгромадянства, ВГО «Комітет виборців України», адреса доступу: http://cvu.od.ua/ua/likbez/dosvid-gruziyi-ta-moldovi-schodo-implementatsiyi-konventsiy-oon-pro-status-apatridiv-ta-skorochennya-bezgromadyanstva_265/