Меню

Спільне звернення НУО з пропозиціями та зауваженнями до законопроекту "Про адміністративну процедуру"

November 13, 2020

 Комітет Верховної Ради України

з питань організації державної влади,

місцевого самоврядування,

регіонального розвитку та містобудування

У зв'язку зі створенням Робочої групи з опрацювання та підготовки до другого читання проекту Закону України про адміністративну процедуру (реєстр. № 3475) просимо врахувати наступні наші зауваження щодо законопроекту.

Закони України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначають процедуру визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та процедуру визнання особою без громадянства, кожна з яких має свої особливості, пов'язані з вразливістю шукачів притулку та недокументованих осіб без громадянства (далі - ОБГ). Частина положень законопроєкту №3475 не враховує цих особливостей, а деякі положення законопроєкту прямо суперечать цим законам, що призведе до проблем у правозастосуванні. 

1.Наприклад, частина третя статті 19 законопроєкту вимагає від заявника перекладу документів, які ним надаються на іноземній мові, що суперечить статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який зобов'язує державний орган перекладати документи, що надаються заявником під час звернення за визнання ОБГ. 

 Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» також не вимагає від шукача захисту надавати переклад документів, які підтверджують його переслідування і не передбачає алгоритму дій ДМС в разі його відсутності. Натомість проєкт пропонує адміністративному органу призупиняти справу за відсутності такого перекладу.

Водночас Держава має забезпечити необхідну допомогу з перекладу протягом усього процесу визнання біженцем (або особою, яка потребує додаткового захисту) та визнання особою без громадянства, що рекомендовано Агентством ООН у справах біженців (УВКБ ООН), і без чого імплементація Конвенції про статус біженців 1951 року та Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року неможлива. 

2. За проєктом закону, коло підстав для відмови адміністративним органом у розгляді заяви про звернення за захистом в Україні (заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту) і про визнання особою без громадянства суттєво розширюється, що може позбавити ці категорії доступу до процедури (стаття 42 передбачає перелік заяв, що не підлягають розгляду, а стаття 40 – залишення заяви без руху). Наприклад, сьогодні відмовити у прийнятті заяви про звернення за захистом в Україні за діючим законом можна тільки у двох випадках: якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем. Додаткові підстави для відхилення заяв у цих процедурах, призведуть до різного правозастосування компетентними органами, плутанини та порушень прав шукачів притулку і ОБГ.

3. Проєкт не завжди здатний захистити права шукача притулку і ОБГ, адже скористатися процедурними гарантіями і можливостями для захисту ними своїх прав під час адміністративного провадження через особливу вразливість цих категорій фактично неможливо без представництва. При цьому, проєкт не передбачає внесення змін до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», а за чинного регулювання доступ до правової допомоги шукачів захисту є суттєво ускладненим.

4. Особлива вразливість шукачів захисту та ОБГ вимагає особливого підходу до доказування та оцінки заяви про захист та про визнання особою без громадянства. Цей підхід розтлумачений у п.п. 196, 197 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженця за Конвенцією про статус біженців 1951 року та Протоколу до неї 1967 року, і відповідно п.п. 83-107 Керівництва УВКБ ООН із захисту осіб без громадянства. Натомість вимоги до доказів та доказування, викладені у проєкті, не враховують зазначених рекомендацій, що може призвести до порушення прав цих категорій осіб.

5. Багаточисельні процесуальні положення, які містяться у вказаному законопроекті можуть отримати пріоритет над положеннями спеціальних законів і здатні призвести до існування одночасно двох алгоритмів роботи компетентних органів, що у свою чергу призводитиме до різного правозастосування та порушення наступних гарантій захисту шукачів притулку та осіб без громадянства: 

• гарантії подання заяви неписьменними особами або особами, які мають фізичні вади;

• право подати заяву та документи, що обґрунтовують необхідність надання захисту, рідною мовою та обов’язок органів ДМС та інших державних органів залучити перекладача / право особи, яка звертається щодо визнання ОБГ, на перекладача та переклад документів;

•  порядок подання заяви про звернення за захистом в Україні особою, яка незаконно перетнула державний кордон України;

• порядок дій органів ДМС та інших державних органів у випадку звернення за захистом або про визнання особою без громадянства дитини, розлученої із сім'єю;

• право подати заяву про звернення за захистом в Україні особою, у якої відсутні документи, що посвідчують особу, або такі документи є фальшивими, та порядок подальшого розгляду такої заяви;

• вичерпний перелік підстав для відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

• гарантії розгляду заяви про визнання особою без громадянства за відсутності в заявника доказів, зокрема особливості опитування родичів, сусідів або інших осіб тощо.

Враховуючи вказане просимо розглянути наступну пропозицію до проєкту:

Частину 2 статті 1 проєкту доповнити пунктами 6 та 7 відповідно, виклавши їх в такій редакції:

«6) подання та розгляду заяви про визнання біженцем або особою , яка потребує додаткового захисту, прийняття рішення за цією заявою та його оскарження, прийняття та оскарження рішення про втрату  і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

7) розгляду заяви про визнання особою без громадянства відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства».

• Ірина Алексєєва, благодійна організація “Благодійний фонд “Право на захист”
• Марина Курочкіна, Громадська організація “ДЕСЯТЕ КВІТНЯ”
• Наталія Гуржій, Благодійна організація “Благодійний Фонд “РОКАДА”
• Альберт Пірчак, Міжнародний Фонд Охорони Здоров'я та Захисту Довкілля
• Максим Буткевич, Проєкт “Без кордонів”