Unfortunately, nothing was found for your request, you can search for another keyword, or contact us with your question through the feedback form
March 18, 2022
16 березня 2022 року Міжнародним судом справедливості ООН (далі — Міжнародний суд ООН) було оголошено перше переможне для України рішення у спорі України проти Російської Федерації щодо тлумачення Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року (далі — Конвенція про геноцид), яким було зобов'язано Росію негайно припинити військову операцію в Україні.
Спір в Міжнародному суді ООН був ініційований 26 лютого 2022 року за заявою України. Зокрема, у своїй заяві Україна просила Міжнародний суд ООН:
- визнати свою юрисдикцію у цьому спорі;
- постановити, що всупереч заявам Росії, жодних актів геноциду, як це визначено статтею Конвенції, у Донецькій та Луганській областях вчинено не було;
- постановити, що Росія не може на законних підставах вчиняти будь-які дії згідно з Конвенцією про геноцид в Україні або проти України, спрямовані на запобігання або покарання за ймовірний геноцид, на підставі своїх неправдивих тверджень про геноцид у Луганській та Донецькій областях України;
- постановити, що визнання Росією незалежності так званих "Донецької народної республіки" та "Луганської народної республіки" від 22 лютого 2022 року засновано на неправдивому твердженні про геноцид і тому відсутні підстави у Конвенції про геноцид.
- постановити, що “спеціальна військова операція”, що проводиться Росією з 24 лютого 2022 року на території України, здійснюється на підставі неправдивого твердження про геноцид, і не має жодної підстави відповідно до Конвенції;
- постановити, щоб Росія надала гарантії того, що вона не вчинить жодних незаконних дій щодо України, включаючи застосування сили на підставі неправдивих тверджень про геноцид;
- присудити повне відшкодування шкоди, завданої Росією Україні в результаті всіх дій, вчинених на підставі неправдивого твердження про геноцид.
Крім того, Україна просила Міжнародний суд ООН запровадити ряд тимчасових заходів, які стосуються негайного зупинення військової операції, розпочатої Росією 24 лютого 2022 року на території України.
Міжнародний суд ООН у своєму наказі від 16 березня 2022 року зосередився на розгляді питання своєї юрисдикції prima facie (“на перший погляд”) у цій справі та вимог України запровадити негайні тимчасові заходи. Так, за результатами розгляду заяви України Міжнародний суд ООН prima facie визнав наявність спору у значенні статті 9 Конвенції про геноцид та, відповідно, той факт, що спір підпадає під його матеріальну юрисдикцію. Водночас Міжнародний суд ООН зазначив, що таке рішення не стосується його юрисдикції в питаннях по суті справи, що може бути вирішено в майбутньому.
Крім того, Міжнародний суд ООН зобов'язав Росію виконати такі тимчасові заходи:
- негайно зупинити військові операції, розпочаті 24 лютого 2022 року на території України;
- забезпечити, щоб будь-які військові чи нерегулярні збройні підрозділи, які спрямовуються та підтримуються Росією, а також організації чи особи, які перебувають під контролем Росії, не продовжували військових операцій.
Показовим є той факт, що за запровадження цих тимчасових заходів проголосували 13 суддів, і проти такого рішення проголосували двоє суддів - представники Росії та Китаю.
Також Міжнародний суд ООН одноголосно наказав обом сторонам утримуватись від дій, що погіршують ситуацію. Зазначений пункт частково відрізняється від вимог України, яка просила запровадити цей тимчасовий захід винятково щодо Росії.
Наказ Міжнародного суду ООН про визнання юрисдикції та запровадження тимчасових заходів є проміжним рішенням і не є фінальним рішенням по суті справи. На цьому первинному етапі розгляду Суд, як правило, стриманий в оцінках, оскільки оцінка всього масиву доказів здійснюється на етапі розгляду справи по суті. Водночас, заслуговують уваги окремі тезиси, викладені Міжнародним судом ООН у мотивувальній частині наказу, які фактично оформлюють Росію як державу-агресора, що діє всупереч нормам міжнародного права.
Зокрема, Міжнародний суд ООН зазначив, що на цьому етапі провадження відсутні будь-які докази на підтвердження заяв Росії про геноцид на території України. Крім того, застосування сили по відношенню до іншої держави не може виправдовуватись звинуваченнями держави у геноциді. Суд також зазначив, що так звана “спеціальна військова операція” Росії спричинила вже велику кількість жертв серед цивільного населення та цивільних об’єктів і процитував резолюцію Генеральної асамблеї ООН, яка засуджує російську агресію в Україні.
Наказ Міжнародного суду ООН є юридично зобов’язуючим відповідно до норм міжнародного права. Незважаючи на небезпідставні сумніви у тому, що Росія виконає наказ міжнародного суду, таке рішення є стратегічно важливим, оскільки є юридичною підставою для прийняття міжнародною спільнотою політичних, економічних та військових рішень по відношенню до держави-агресора.
Ярослава Зволінська, стратегічний юрист БФ “Право на захист”