«Порушення, допущені Україною, стосувалися затримання та утримання заявниці під вартою в пунктах тимчасового тримання (ПТТ). ЄСПЛ встановив, що заявницю тримали в ПТТ з метою ідентифікації для подальшого видворення понад можливі за законодавством на той момент 10 днів. Надалі, попри те, що було доведено неповнолітність жінки, її продовжували тримати в ПТПІ майже 6 місяців, хоча закон прямо забороняв це. Апеляційне оскарження затримання не було «оперативним», а тому, відповідно, і ефективним, оскільки скарга заявниці була розглянута вже після її звільнення з-під варти».