Меню

Уряд ухвалив Стратегію забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні до 2028 року

6 грудня 2024

Уряд ухвалив «Стратегію забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2024-2028 роки» (від 26 листопада 2024 р. № 1201-р) і операційний план заходів з її реалізації на 2024–2026 роки.

Реалізація вказаної Стратегії здійснюватиметься протягом 2024–2028 років двома етапами: перший — 2024–2026 роки; другий — 2027–2028 роки.

Затверджена нині Кабміном Стратегія закріплює шість стратегічних цілей, серед яких:

1) Зміцнення спроможності сімей з дітьми здійснювати догляд і виховання дітей, забезпечувати їм безпечне та сприятливе для розвитку середовище.

2) Виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у сімейному оточенні.

3) Забезпечення зростання у сімейному оточенні та інтеграції в життя територіальної громади тимчасово переміщених (евакуйованих), примусово переміщених, депортованих дітей, а також дітей з тимчасово окупованих територій, територій, де ведуться чи можуть вестись бойові дії, які повернулись чи евакуйовані в безпечні регіони України.

4) Дотримання прав та інтересів дітей під час трансформації закладів, збереження ресурсів трансформованих закладів та їх спрямування для підтримки дітей і сімей з дітьми у територіальних громадах.

5) Забезпечення можливості дітям та особам з досвідом альтернативного догляду та виховання будувати соціальні відносини, які дозволяють їм успішно вийти з системи альтернативного догляду та інтегруватися в життя своїх територіальних громад.

6) Створення організаційно-правових умов забезпечення реалізації Стратегії.

За умови повного виконання передбачених Стратегією завдань до 2028 року прогнозується:

• збільшення кількості дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються в сімейних формах виховання, до 95% від загальної кількості таких дітей;
• зменшення кількості дітей, які отримують інституційний догляд та виховання, на 40%, а дітей віком до 3-х років — на 80% порівняно з 2023 роком;
• збільшення на 30% кількості дітей з інвалідністю та/або з особливими освітніми потребами, які отримують соціальні, медичні й освітні послуги в територіальних громадах.

Реалізація цієї Стратегії також дасть змогу:

• забезпечити тимчасове влаштування, у разі потреби, дітей віком до 3-х років в сім’ї знайомих, родичів, сімейні форми виховання;
• розвинути в територіальних громадах послуги для дітей та сімей з дітьми;
• підвищити рівень задоволеності сімей з дітьми підтримкою, яка надається їм державою, та доступністю універсальних і соціальних послуг;
• збільшити кількість батьків дітей з інвалідністю, які відчувають підтримку сім’ї, територіальної громади та держави в догляді та вихованні дитини та впевненість у її майбутньому;
• створити умови для інтеграції та повноцінної участі в житті громади дітей з інвалідністю та їхніх сімей;
• забезпечити розвиток національного усиновлення та створення достатньої кількості сімейних форм виховання для влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування; 
• забезпечити возз’єднання з сім’ями дітей, які повернулися з місць депортації, примусового переміщення або тимчасово окупованих територій та влаштування  повернутих дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сімейні форми виховання чи усиновлення та надання їм необхідної підтримки;
• забезпечити влаштування в сімейні форми виховання або усиновлення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які під час воєнного стану були тимчасово переміщені (евакуйовані) із закладів, які здійснюють інституційний догляд та виховання дітей;
• забезпечити успішну інтеграцію в суспільство дітей та осіб, які мають досвід інституційного догляду та виховання, перебування в сімейних формах виховання;
• підвищити обізнаність суспільства щодо права кожної дитини, у тому числі дитини з інвалідністю, на зростання в сімейному оточенні, шкідливість інституційного догляду та виховання, права на висловлення думки.

У тексті Стратегії наголошується на тому, що кожен стейкхолдер має бути не просто присутнім, а й робити конкретні дії для покращення системи виховання й догляду за дітьми, щоб діти не потрапляли до інституційних закладів. У процесі побудови якісної системи супроводу родин у кризових обставинах і допомоги в подоланні складних життєвих обставин дітей не доведеться вилучати та влаштовувати до закладів чи сімейних форм виховання.

Безумовно, реформа деінституціалізації (далі — ДІ) — складна й багатогранна, адже інтернатні заклади знаходяться у віданні трьох міністерств та не мають чіткої затвердженої нормативно градації. Кожен регіон має оцінити свою мережу інтернатних закладів, з’ясувати, які діти й чому до них потрапляють, які є соціальні послуги вже зараз і підготувати свій стратегічний план реалізації ДІ реформи. Одна загальна конкретна модель ДІ не може бути на 100% ефективною у всіх регіонах, оскільки в кожного є своя специфіка, починаючи з економічного потенціалу та фінансового забезпечення, закінчуючи ментальністю. 

Також важливим складником реформи ДІ має бути вдала інформаційна політика — обізнаність громадян України про реформу й чинні сімейні форми влаштування та догляду, реальне висвітлення категорій дітей, які потребують сімейного влаштування.

Загалом можна зробити висновок, що оновлення Стратегії є своєчасним і важливим кроком у напрямі ДІ. Проте її впровадження вимагає подальшого оновлення й удосконалення відповідної нормативно-правової бази. 

Окремо необхідно зауважити, що в межах євроінтеграційного процесу від України не вимагається наслідування конкретної моделі реформи ДІ, адже в кожній країні вони різняться: можна піти власним шляхом, зважаючи на власні потреби, можливості й реалії. Головне, щоб він був ефективним і дитиноцентричним. З іншого боку, проблеми евакуйованих дітей, які ми сьогодні маємо в країнах ЄС, свідчать про те, що регламентацію форм влаштування доцільно максимально наблизити до європейської насамперед в контексті прийняття відповідних рішень сімейними судами.

Нагадаємо, процес деінституціалізації в Україні офіційно розпочався у 2017 р. із затвердження Кабінетом Міністрів України Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017–2026 роки, а надалі — Плану реалізації її першого етапу (9 серпня 2017 року).

20 листопада 2023 року, у Всесвітній день дитини, Координаційний центр з розвитку сімейного виховання та догляду дітей презентував проєкт нової стратегії — Стратегії забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання у сімейному оточенні, яка враховує виклики сьогодення — умови повномасштабного вторгнення.