«Верховний Суд підкреслює, що Закон No 3773-VI, з урахуванням змін, забезпечує рівний доступ до процедури визнання статусу особи без громадянства, незалежно від законності чи незаконності її перебування на території України. Закон визнає особливий правовий статус осіб без громадянства, оскільки недокументовані особи можуть тривалий час перебувати в ситуації правової невизначеності через відсутність документів чи громадянства будь-якої держави. Тому цей закон надає їм право звертатися до процедури визнання статусу особи без громадянства і дозволяє легалізувати їх перебування в Україні, незалежно від попереднього правового становища.
На думку Верховного Суду, зазначена недосконалість законодавчого регулювання спірних правовідносин на рівні підзаконного нормативно-правового акта не повинна впливати на можливість реалізації прав осіб без громадянства, гарантованих змінами, внесеними Законом No 693-IX до Закону No 3773-VI, зокрема права на документування та легалізацію перебування на території України».
-
На жаль, за вашим запитом нічого не знайдено, ви можете пошукати інше ключове слово, або звернутись до нас із вашим запитанням через форму зворотнього зв’язку
Результати пошуку (25)
Всі результати (25)
У справі БФ «Право на захист» Верховний суд зобов’язав Кабмін внести зміни до законодавства для вирішення проблеми отримання посвідки на тимчасове проживання
29 січня 2025
З часу запровадження процедури визнання особою без громадянства виникла проблема документування людей щодо яких діють невиконані рішення суду або органу державної влади про примусове повернення, видворення, заборону в'їзду чи інших зобов'язань. Така ситуація склалась через невідповідність положень Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322 (Порядок № 322) положенням статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Таким чином, ці люди отримують відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання й продовжують жити без документа, що посвідчує особу, попри отримання статусу особи без громадянства. Виконати згадані діючі рішення про примусове повернення, видворення такі заявники також не можуть через відсутність у них документа, що посвідчує особу, та держави, до якої вони можуть бути повернені чи видворені. Така ситуація спричиняє порушення права цих осіб на отримання правового статусу та документа для проживання в державі.
У 2021 році з набуттям чинності змін до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо запровадження процедури визнання особою без громадянства недокументовані люди, які проживають в Україні та не мають громадянства жодної держави світу, отримали право на офіційне визнання особою без громадянства. За законом, після успішного завершення процедури визнання особою без громадянства заявник зобов’язаний звернутись для оформлення посвідки на тимчасове проживання — документом, що посвідчує особу без громадянства. У випадку, якщо він не отримав такого документа, то втрачає підстави для законного перебування в Україні.
Однак після прийняття рішення про визнання особою без громадянства люди, щодо яких діють невиконані рішення суду або уповноваженого органу про примусове повернення, видворення, заборону в’їзду або накладення адміністративних стягнень чи наявності майнових зобов’язань, не можуть отримати посвідку через наявність підпункту 2 пункту 61 Порядку № 322, який передбачає надання відмови в оформленні посвідки у зв'язку із наявністю таких рішень. Одночасно існування таких рішень щодо заявника не є підставою для відмови в наданні статусу особи без громадянства. Так, виникає ситуація, коли держава спочатку погоджується з незаконністю перебування особи на території Україні та наявністю адміністративних правопорушень, а потім відмовляє в оформленні необхідних для законного проживання документів на підставі положення підзаконного акта й фактично не дає можливості завершити процедуру легалізації в державі.
БФ «Право на захист» активно працює над тим, аби вирішити цю проблему. Зокрема, юристи напряму допомоги особам без громадянства Фонду оскаржували відмови Державної міграційної служби України (ДМС) в оформленні посвідки на тимчасове проживання в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції. Разом з цим, фахівці провели адвокаційну кампанію щодо внесення змін до законодавства, аби вирішити цю проблему.
Так, у 2024 році БФ «Право на захист» отримав першу судову практику, яка визнає порушення прав таких заявників на оформлення посвідки на тимчасове проживання. Це свідчить про системність проблеми та неправильне застосування законодавства ДМС у процесі прийняття рішення щодо відмови у видачі посвідки на тимчасове проживання в описаних ситуаціях. Зокрема, 8 лютого 2024 року Верховний Суд України виніс постанову в справі № 500/3925/22. Нею рішення ДМС про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання визнано неправомірним і таким що підлягає скасуванню. Це рішення є першим, яке визнає проблематику документування деяких категорій осіб без громадянства посвідкою на тимчасове проживання та змінює підхід до тлумачення законодавства в цій сфері.
Згодом рішення щодо іншої особи без громадянства, якій надають допомогу експерти Фонду, було прийнято Івано-Франківським окружним адміністративним судом. Він повністю задовольнив позов, визнавши протиправним і скасувавши рішення Державної міграційної служби України про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання як особі без громадянства. Суд зобов’язав Державну міграційну службу України видати позивачу посвідку на тимчасове проживання як особі без громадянства.
Однак 17 грудня 2024 року Верховний Суд у справі №640/15163/22 ще одного чоловіка, якому надають юридичну допомогу експерти Фонду, виніс постанову, якою не лише вирішується проблема заявника на оформлення посвідки на тимчасове проживання, а й встановлюється необхідність розв’язання цієї проблеми на законодавчому рівні шляхом внесення відповідних змін до Порядку № 322.
Так, у цій справі за позовом до Кабінету Міністрів України, Верховний Суд визнав бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприведення підпункту 2 пункту 61 Порядок № 322, у відповідність до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та зобов`язав Кабінет Міністрів України привести підпункт 2 пункту 61 Порядку № 322, у відповідність до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», передбачивши виключення у застосуванні підпункту 2 пункту 61 для визнаних відповідно до статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Серед іншого, у постанові Верховного Суду зазначається:
Наведене рішення Верховного Суду визнає існування невідповідності законодавства, наслідків цього для визнаних Україною осіб без громадянства та необхідність вирішення проблеми на національному рівні. Після виконання цього рішення Кабінетом Міністрів України зазначені особи зможуть повноцінно завершити процедуру визнання особою без громадянства та отримати документ, що посвідчує особу. Зазначене буде мати позитивний вплив на дотримання прав осіб без громадянства на отримання правового статусу та подальшої реалізації їхніх прав.
Нагадаємо, раніше БФ «Право на захист» надав пропозиції до проєкту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України.