-
На жаль, за вашим запитом нічого не знайдено, ви можете пошукати інше ключове слово, або звернутись до нас із вашим запитанням через форму зворотнього зв’язку
Результати пошуку (25)
Всі результати (25)
У Києві відбулося експертне обговорення «Відшкодування шкоди, завданої війною: очікування постраждалих та бар'єри у доступі до правових механізмів», ініційоване БФ «Право на захист»
9 квітня 2025
Юристи, правозахисники, представники держави, національні та міжнародні експерти дискутували про те, як захистити права постраждалих, спростити механізми компенсацій і яким має бути стратегія перехідного правосуддя в Україні.
Мета заходу — винести в площину публічного експертного обговорення такі питання:
- Хто в Україні є постраждалою особою внаслідок війни?
- Як фіксувати завдану шкоду?
- Якими мають бути позасудові механізми відновлення справедливості?
- Який державний орган має бути відповідальним за напрацювання відповідних політик?
- Чому ці процеси не мають відкладатися?
Перша панельна дискусія була зосереджена на темі «Особа, що постраждала від війни: критерії визначення та позасудові інструменти відновлення прав». Саме ця проблематика викликала значний інтерес аудиторії. Ішлося не лише про визначення, а й реальну правову невидимість мільйонів людей, які зазнали втрат, травм, переміщення або окупації.
Ольга Денькович, координаторка програми соціальної згуртованості та порозуміння БФ «Право на захист»
«На 12-й рік війни в Україні досі немає законодавчого визначення постраждалої особи. На жаль, це питання і загалом законодавчі рамки перехідного правосуддя зникли з політичного порядку денного влади після ліквідації Міністерства реінтеграції».
Під час заходу було презентовано дослідження «Наслідки російсько-української війни для постраждалих: оцінка впливу, очікування щодо відшкодування та доступ до інструментів відновлення прав».
Дослідження охоплює не лише статистику та масштаби руйнувань, але й приділяє значну увагу особистим історіям постраждалих — їхньому досвіду та викликам, з якими вони стикаються. У фокусі також — доступні механізми документування воєнних злочинів і довгострокові загрози для суспільної згуртованості. Структура дослідження включає дві ключові частини: перша базується на опитуваннях постраждалих та їхніх очікуваннях, а друга — на аналітичній оцінці правозахисників щодо ефективності чинних правових інструментів. Такий підхід дозволяє не лише зафіксувати наслідки війни, а й сформувати більш обґрунтовану відповідь на них на рівні держави та суспільства.
Наголосили на важливості законодавчого врегулювання статусу постраждалих осіб.
Ірина Калупаха, директорка Департаменту моніторингу додержання прав громадян, які постраждали внаслідок збройної агресії проти України Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини
«У 2022 році Омбудсман рекомендував визначити на законодавчому рівні, хто ж такі постраждалі особи від війни, який у них правовий статус. А також — забезпечити категоризацію таких осіб. Також зараз дуже важливим є питання якнайшвидшого прийняття урядом постанов про створення і функціонування систем обліку шкоди, завданої внаслідок збройної агресії РФ».
Олена Семьоркіна, , експертка аналітичного департаменту Української Гельсінської спілки з прав людини, заслужена юристка України
«Спершу необхідно визначити, хто є постраждалою особою чи жертвою. Це нам потрібно, щоб захистити людину, допомогти їй у відновленні, зменшити фізичні та моральні страждання, захистити від правових порушень у майбутньому».
Була підкреслена міжнародна перспектива важливості визнання порушень і створення механізмів компенсації.
Ноель Калхун, заступниця голови Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.
«Важливо, щоб було визнано, що ті чи інші порушення мали місце під час війни, щоб була створена комісія з розгляду звернень щодо відшкодувань. Ці порушення мають бути кваліфіковані, щоб міжнародні експерти розуміли, які саме з них були під час війни. Встановлення і розуміння фактів порушення прав людини може допомогти Україні в проведенні реформ, особливо у зв’язку з підготовкою до вступу до Європейського Союзу».
Окрему увагу приділили культурному виміру, зокрема проблемам мешканців прифронтових регіонів і тимчасово окупованих територій.
Діана Трима, директорка департаменту відновлення та культурної реінтеграції Міністерства культури та стратегічних комунікацій України.
«Молодь лишається під впливом пропаганди на окупованих територіях. Не всі люди виїхали і мали на це свої особисті причини. Водночас питання переселенців та прифронтових регіонів поступово відходять на другий план. Попри важливість національної ідентичності, заснованої на культурі та освіті, ці аспекти не мають пріоритетного статусу. Досі законодавство не містить визначення переміщених закладів культури, а розроблена програма їхньої підтримки залишається замороженою. Усе це ускладнює відновлення культурного простору України та потребує першочергової уваги з боку держави».
Експерти звернули увагу на те, що досвід перехідного правосуддя вже частково був в Україні, хоча й без належного осмислення.
Антон Дробович, керівник Центру прав людини та меморалізації війни Київської школи економіки
«Виникає питання: чи Україна мала досвід здійснення перехідного правосуддя? На мою думку, після комуністично-тоталітарного режиму, у нас був прийнятий ряд законів, і органи здійснили заходи, передбачені концепцією перехідного правосуддя. Просто вони не відрефлексовані. Насправді жодна країна не може сказати, що в неї все фантастично вдалось з перехідним правосуддям. Ми всі маємо розуміти, що ці процеси будуть складними й непопулярними, але якщо ці інструменти не будуть впроваджені взагалі, наслідки будуть катастрофічними».
Говорили і про моральний аспект визначення постраждалих.
Олена Ніжельська, голова правління ГО «Асоціація Української Миротворчої Школи»
«Попри те, що термін “гібридна війна” звучить рідше, її сутність залишається незмінною, а інформаційний простір залишається таким самим важливим фронтом, як і бойові дії. У процесі визначення статусу постраждалих важливо уникнути порівняння страждань та змагання за більшу біду. Визнання різних досвідів та їхня цінність для суспільства мають бути в центрі уваги. Особливо важливо не знецінювати переживання тих, хто залишається в окупації або був змушений виїхати за кордон, адже кожен досвід війни унікальний і заслуговує на увагу та підтримку».
У фокусі обговорення були й очікування постраждалих від сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом.
Катерина Шуневич, керівниці Аналітичного центру Jurfem
«Розвиток державної політики у сфері підтримки постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, уже має певну динаміку й може слугувати прикладом для формування комплексного підходу до підтримки всіх постраждалих. Саме потреби постраждалих визначають ті заходи, які необхідно впроваджувати — як для відновлення справедливості, так і для формування розуміння того, що ця справедливість означає на практиці. Особливу увагу до осіб, які пережили сексуальне насильство, зумовлює той факт, що з самого початку конфлікту зусилля держави та багатьох організацій були спрямовані на розробку рамкових рішень — як законодавчих, так і інституційних — щоб забезпечити реагування на їхні нагальні потреби».
Друга панель була присвяченій темі «Доступ до правових інструментів відшкодування шкоди: виклики та перспективи». Учасники розглянули проблеми обліку шкоди й доступу до механізмів компенсації як на національному, так і на міжнародному рівнях. Було обговорено виклики, пов’язані з документуванням завданої шкоди, юридичним доведенням втрат і перспективами покращення системи підтримки постраждалих.
Серед спікерів виступили представники Верховної Ради України, Міністерства соціальної політики, Європейського Суду з прав людини, міжнародних правозахисних організацій та фахівці у сфері міжнародного права. Вони запропонували рекомендації щодо удосконалення механізмів компенсації та підвищення ефективності роботи правових інструментів для захисту постраждалих.
Висновки та подальші кроки
Підсумком заходу стало формулювання ключових рекомендацій для урядових структур, міжнародних партнерів і громадянського суспільства щодо необхідності створення прозорих та ефективних механізмів відшкодування шкоди. Експерти погодились, що Україна має напрацювати законодавчу рамку перехідного правосуддя та реінтеграції, налагоджувати систему ефективної компенсації з урахуванням принципів встановлення правди та спрощення процедури доказування. Також важливо удосконалити механізми відшкодування і підвищити обізнаність громадян про їхні права й можливості. Ці висновки ляжуть в основу доповнення дослідження і зробить його ще більш корисним.
Організований БФ «Право на захист» захід став важливим кроком на шляху до розробки ефективної системи правового захисту постраждалих від війни та їхньої реінтеграції у суспільство.