Андрій Лі:
«Я погодився зніматися у фільмі, бо думаю, якщо люди без громадянства, без документів побачать цей фільм, то в якому би вони становищі не були, вони повинні розуміти, що це довгий шлях. Проте це шлях, який вони можуть здолати».
На жаль, за вашим запитом нічого не знайдено, ви можете пошукати інше ключове слово, або звернутись до нас із вашим запитанням через форму зворотнього зв’язку
17 червня 2025
У межах правозахисної програми Rights Now! 22 Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA відбувся спеціальний показ документального фільму про людей, які не мають громадянства, й дискусія на цю тему.
Подію «Коли тебе не існує: як безгромадянство руйнує життя людей» організували ГО «Докудейз» та БФ «Право на захист». На ній поговорили про причини, через які люди стикаються з безгромадянством, як воно впливає на життя, чому українці й українки, які виїжджають з окупації, теж можуть опинитися під ризиком безгромадянства, як суспільству почути людей, яким важко говорити про свої права.
До обговорення також долучився Андрій Лі, який безпосередньо стикнувся з безгромадянством і став героєм фільму «Особа без громадянства». Спікерами на заході стали: керівниця напряму допомоги біженцям, шукачам захисту та особам без громадянства БФ «Право на захист» Софія Кордонець, режисерка фільму «Особа без громадянства» Анастасія Тиха, правозахисник, громадський діяч Максим Буткевич. Подію модерувала Альона Луньова, директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA.
Фото Docudays UA
Дискусії передував показ короткометражного документального фільму «Особа без громадянства», який створили Babylon'13 у співпраці з БФ «Право на захист». В основу стрічки лягла історія Андрія Лі — чоловіка, який не має громадянства і прожив без документів в Україні понад 30 років. Він народився у Таджикистані. У 90-х роках, коли йому було 17, його родина переїхала до України. Вони проживали в Скадовську, що на Херсонщині.
У батьків Андрія залишалися радянські паспорти, натомість він узагалі не мав жодних документів. Водночас і країна походження не визнавала його своїм громадянином. Андрій і його родина довгий час самостійно намагались отримати документи, проте їм відмовляли. Увесь цей час чоловік не міг офіційно влаштуватися на роботу, здобути освіту чи навіть укласти декларацію із сімейним лікарем. Справа Андрія зрушила з місця, лише коли він звернувся по допомогу до БФ «Право на захист».
Режисерка фільму «Особа без громадянства» Анастасія Тиха каже, що вирішила зняти фільм про цю проблему, адже про неї у суспільстві знають мало. А стрічка — це змога говорити на ширшу аудиторію, спроба допомогти її вирішити.
Режисерка фільму «Особа без громадянства» Анастасія Тиха:
«Такі питання, як це (безгромадянство — ред.) вирішуються тільки у тому випадку, коли якомога більше людей про це дізнається, тоді вони швидше зрушують з мертвої точки. Саме тому мені стало цікаво попрацювати з цим, в тому числі просто для себе, для того, щоб дізнатись більше про проблему».
Під час зйомок фільму юристи БФ «Право на захист» супроводжували Андрія Лі та допомагали йому з отриманням посвідки на постійне проживання в Україні, аби він міг користуватись своїми правами. Майже за рік після початку зйомок — наприкінці 2024 року, чоловік нарешті зміг отримати дозвіл на постійне проживання в Україні. І нарешті скористатись своїми правами.
Андрій Лі, герой фільму «Особа без громадянства»
«Трошки більше місяця тому, я отримав направлення на лікування. Тобто мені 47 років, я перший раз отримав допомогу лікаря».
Чоловік також зазначив, що фільм, у якому він був головним героєм — це спроба говорити про безгромадянство публічно. Він переконаний, що його досвід також може стати в пригоді людям, які зневірилися та не знають, як вони можуть отримати хоч якісь документи.
Андрій Лі:
«Я погодився зніматися у фільмі, бо думаю, якщо люди без громадянства, без документів побачать цей фільм, то в якому би вони становищі не були, вони повинні розуміти, що це довгий шлях. Проте це шлях, який вони можуть здолати».
Далі чоловік планує складати екзамени з української мови та історії України й отримати український паспорт. Однак цей процес також доволі тривалий.
Керівниця напряму допомоги біженцям, шукачам захисту та особам без громадянства БФ «Право на захист» Софія Кордонець зазначила, що Андрій не єдиний, хто стикнувся з такою проблемою в Україні.
За даними дослідження БФ «Право на захист», в Україні проживає 236 тис. осіб під ризиком безгромадянства. Це число може бути значно більшим, зважаючи на війну. Люди без громадянства лишаються невидимими для держави та суспільства, адже жодна держава світу не визнає їх своїми громадянами або їм складно підтвердити свою належність до громадянства України.
Керівниця напряму допомоги біженцям, шукачам захисту та особам без громадянства БФ «Право на захист» Софія Кордонець:
«Якщо говорити про те, скільки в середньому займає вирішення однієї такої справи, то в нашому випадку — над кожним таким випадком ми працюємо від двох до п'яти років. Найлегші кейси вирішуються за рік. Були справи, які ми вирішили за сім років. І це навіть не йдеться інколи про отримання паспорта громадянина України».
З невизначеними статусом і правами люди без громадянства можуть жити роками, не маючи змоги офіційного працевлаштуватися, скористатися безоплатною медичною допомогою, зареєструвати шлюб чи народження дитини.
Правозахисник Максим Буткевич зазначив, що складнощі з підтвердженням громадянства призводять до того, що люди, які його не мають, продовжують жити в такому статусі роками, просто зневірюючись у тому, що в них щось вийде.
Правозахисник, громадський діяч Максим Буткевич:
«Насправді є досить багато людей, у яких є проблеми або з відсутністю громадянства, або відсутністю підтвердження громадянства. Вони, зіткнувшися з нашою бюрократичною машиною, у якийсь момент просто “забивають”. Ну, тобто це надто важко проходити оці кола. І це може тривати роками».
Цьогорічною темою кінофестивалю є «Рідкісний ресурс». Для України та суспільства це зокрема люди, які не мають громадянства. І саме вони мають бути в центрі під час таких дискусій і вирішення таких проблем.
Директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова:
«Насправді ми починали з того, що рідкісний ресурс — це люди. І дуже класно, що ми завершуємо нашу панельну дискусію, принаймні частину розмови тим, що люди мають бути в центрі».
Учасники заходу також мали змогу переглянути фотовиставку «Я існую», присвячену проблемі безгромадянства. На світлинах — люди, які стикнулись із цією проблемою, чий статус і права досі є або довгий час були невизначеними. Саме тому вони лишалися невидимими для держструктур і суспільства.