Меню

Служба турботи про психічне здоров'я БФ «Право на захист» провела соціодраматичну зустріч-дослідження

1 березня 2024

27 лютого 2024 року Служба турботи про психічне здоров'я БФ «Право на захист» провела соціодраматичну зустріч-дослідження.

На цю важливу онлайн-подію зареєструвалося понад 150 осіб. Разом ми спробували побачити й почути, що турбує нас, людей із різним досвідом подолання випробувань після двох років повномасштабної війни. Нам потрібно усвідомити, що нас роз'єднує, але найважливіше — що об'єднує, у чому полягає наша спільна сила. Тож ділимося з вами результатами.

Учасниками експерименту стали попередньо зареєстровані українці ВПО, постраждалі від війни, а також психологи Фонду. Склад учасників не є репрезентативним відносно висвітлення тенденцій щодо всієї України, проте дозволяє виявити важливі наріжні камені у комунікації різних груп українців.

Отже, соціометричний розігрів групи дослідження виявив такі характеристики групи:

• близько 30% учасників заходу з початком повномасштабної війни не виїжджали зі свого міста;
• 15% виїжджали й повернулися;
• понад 20% виїхали й залишаються за кордоном;
• майже 65% учасників заходу зазначили, що члени їхніх сімей зараз служать у ЗСУ;
• 20% стикнулися з втратою (хтось із близьких, рідних, друзів, знайомих загинув);
• 10% були в окупації або на окупованих територіях зараз залишаються їхні рідні та близькі.

Ми спостерігаємо, як війна змінила наші сім’ї, життя, світ загалом. Ми бачимо, що за два роки кожен із нас зазнав її травмувального впливу.

Основне соціодраматичне дійство дало нам змогу зробити такі висновки.

Переважна кількість соціальних ролей, які були присутні на експерименті (окрім воїнів) — жіночі: «мама яка захищає себе і дітей», «дружина військового», «партнерка військового», «мати янгола», «українка з вирваним корінням», «біженка», «співачка», «волонтерська спільнота», «я-дома і я-втома», «бабуся» та ін.).

Важливе спостереження експерименту, що є соціальні ролі, які говорять, які мають голос («ВПО», «вчитель», «мати, яка захищає», «ті, хто зазнав втрат під час війни», «росіянка в Україні», «магічна спільнота» та ін.). А є соціальні групи, що мовчать («біженка», «українка-діаспорянка», «молодь у момент визначення де жити» та ін.). Їхні голоси й почуття не є почутими загалом через велике несвідоме відчуття сорому або усвідомлення того, що їхнє повідомлення не на часі.

Цей факт, безумовно створює певне викривлення в інформаційному просторі. І це ще одне велике усвідомлення: ми чуємо тільки те, про що говорять певні соціальні групи й зовсім не чуємо інші, оскільки повідомлення від них обмежені або їх зовсім немає.

Теми які звучали під час дослідження мали чіткий наратив соціальної групи, яку представляли учасники. Найголосніше звучали теми пов’язані з повідомленням «нам неймовірно важко, але ми тримаємося», «ображає мирне мислення», «ми, ті хто пережив страхи війні, чужі серед мирного населення», «Харків, Ізюм, Маріуполь, Запоріжжя й інші міста Сходу країни, попри російськомовність — це дуже патріотична й національно-свідома спільнота України».

Тож отриманні усвідомлення колективних уявлень і переживань у соціальному середовищі, взаємин між групами й елементами систем потребують подальшого осмислення, адже ми і є соціальна спільнота, що зараз діє на передовій і в тилу ментального здоров’я нашої нації (саме так ми були представлені в соціодраматичному просторі).

Висловлюємо свою щиру вдячність ведучим і всім учасникам заходу!