Меню

Реєстрація місця проживання в Україні. Що нового?

22 листопада 2021

Аналіз Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Найближчим часом суттєво зміняться правила реєстрації місця проживання в Україні. Юридична команда БФ “Право на захист” підготувала огляд і стислий аналіз зазначених змін.

Нормативно-правовий акт, що розглядається:

1. Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (прийнято Верховною Радою України 05.11.2021 року, очікувана дата набрання чинності - 1 грудня 2021 року, окрім певних положень; станом на 18 листопада закон ще не підписано Президентом України).

Стислий опис основних нововведень:

1. Змінено процедуру реєстрації місця проживання (перебування) і запроваджено процедуру декларування місця проживання (перебування).

2. Спрощено процедуру зняття з зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування).

3. Збільшено плату за реєстрацію/декларування місця проживання (перебування).

4. Запроваджено можливість для мешканців ТОТ зареєструвати/задекларувати друге місце проживання (перебування) на підконтрольній уряду України території.

5. Розмежовано правовідносини реєстрації/декларування місця проживання (перебування) і майнові правовідносини щодо житлової нерухомості.

6. Спрощено доступ до певних державних послуг незалежно від зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування).

7. Розширено електронний обмін інформацією між органами влади, зокрема для спрощення доступу громадян до публічних послуг.

Докладний опис запроваджених змін:

1. Змінено процедуру реєстрації місця проживання (перебування) і запроваджено процедуру декларування місця проживання (перебування).

Після набрання законом чинності, в Україні буде існувати дві процедури щодо повідомлення держави про місця проживання особи:

а) декларування місця проживання особи – повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади;

б) реєстрація місця проживання (перебування) особи – внесення інформації про реєстрацію місця проживання (перебування) за заявою, поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації.

ВАЖЛИВО:

Декларування місця проживання можливе лише у житлі приватної форми власності, за умови внесення відомостей про це житло до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або у гуртожитку, що не належить особі на праві власності, спільної власності (спільної часткової або спільної сумісної власності), за умови надання згоди уповноваженої особи з управління (утримання) гуртожитку, що належить до сфери управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов’язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Також у законодавстві залишається надання згоди власника житла на декларування або реєстрацію місця проживання (перебування) - у випадку, якщо особа, яка його реєструє/декларує   не є власником цього житла. Згода надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (на цей момент не прийнятий). Але у разі декларування або реєстрації місця проживання особою, яка є власником (співвласником) цього житла, згода інших співвласників або інших осіб, місце проживання яких зареєстровано/задекларовано в цьому житлі, не вимагається.

Для декларування місця проживання особа подає в електронній формі декларацію про місце проживання (у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту), в якій зазначаються відомості про особу (якщо особа не є власником (співвласником) житла, за адресою якого декларується місце її проживання та відомості про яке внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у декларації про місце проживання додатково зазначаються відомості про власника (співвласників) житла окремо стосовно кожного власника (співвласника) житла), а для реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (на цей момент не прийнятий). 

Вбачається, що задекларувати місця проживання (перебування) можна буде також шляхом заповнення заяви в мобільному застосунку «Дія» та отримання онлайн-підтвердження від власника житла (якщо особа не є його власником або співвласником). Заяву в автоматичному режимі буде опрацьовано впродовж доби. Зняття з попереднього місця реєстрації у такому випадку також відбуватиметься в автоматичному режимі.

Крім того, відтепер документом, що підтверджує декларування (реєстрацію) місця проживання є витяг з Єдиного демографічного реєстру, в тому числі в електронній формі, а не відмітка у паспорті. До паспортів старого зразка (у формі книжечки) записи про реєстрацію/декларування  місця проживання також вноситися не будуть.

ВАЖЛИВО:

Повторно реєструвати, декларувати або “підтверджувати” своє місце проживання у зв'язку з прийняттям нового законодавства не потрібно. Однак Ви маєте бути готовим до того, що для підтвердження місця проживання у Вас можуть попросити витяг з Єдиного демографічного реєстру, тому краще наперед подбати про його отримання.

2. Спрощено процедуру зняття з зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування).

Зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) відбувається шляхом звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) з наступних підстав: 

1) за заявою самої особи про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування); 

2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них. Якщо в житлі декілька співвласників - всі вони подають згоду на зняття з місця проживання/перебування конкретної особи. Тобто законом вводиться можливість зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла приватної форми власності без згоди такої особи, в тому числі дитини, разом з батьками, які не є власниками.

Нагадаємо, що до внесення зазначених змін питання зняття третіх осіб з реєстрації місця проживання власниками житла потребувало значного часу і зусиль. 

Разом з цим, слід очікувати, що зазначені зміни можуть вплинути на спори, що виникають під час спадкування, а також інші спірні ситуації, пов'язані з нерухомим майном.

Крім того, змінами передбачено, що у разі якщо місце проживання (перебування) особи було задекларовано або зареєстровано на підставі договору оренди, виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи за заявою власника (співвласників) житла здійснюється лише після закінчення строку дії договору оренди або його дострокового розірвання чи визнання його нікчемним.

ВАЖЛИВО:

Коли особа реєструє/декларує своє нове місце проживання (перебування), то внесення змін до реєстру територіальної громади за попереднім місцем проживання (перебування) здійснюється в автоматичному режимі на підставі повідомлення новим органом старого органу реєстрації про таку реєстраційну дію.

3. Збільшено плату за реєстрацію/декларування місця проживання (перебування).

За своєчасну (тобто протягом 30 днів) реєстрацію/декларування місця проживання/перебування особа сплачує 1,5 відсотка прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (у 2021 році - 34,05 грн).

У випадку пропущення зазначеного строку, адміністративний збір буде складати 2,5 відсотка прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (у 2021 році - 56,75 грн).

До внесення зазначених змін адміністративний збір складав 13,60 грн і 40,80 грн відповідно.

4. Запроваджено можливість для мешканців ТОТ зареєструвати/задекларувати друге місце проживання (перебування) на підконтрольній уряду України території.

Законом передбачено, що кожна особа може мати тільки одне зареєстроване/задеклароване місце проживання (перебування).

Однак для осіб, які мають реєстрацію місця проживання на ТОТ, зроблено виключення. Так, на період тимчасової окупації такі особи можуть зареєструвати або задекларувати ще одне місце проживання (перебування) на контрольованій урядом України території без зняття з реєстрації на тимчасово окупованих територіях. 

5. Розмежовано правовідносини реєстрації/декларування місця проживання (перебування) і майнові правовідносини щодо житлової нерухомості.

Ще однією важливою зміною є ч. 3 ст. 1 Закону, яка встановлює, що декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

Ця зміна демонструє зміну усталеної політики держави (і, відповідно, судової практики) щодо пріоритетності права на житло над правом власності. Тобто раніше особа, яка мала реєстрацію місця проживання у квартирі, яка належала зовсім іншим особам, могла вимагати права володіння і користування, у тому числі шляхом подачі позовів про вселення. Така парадигма створила враження у людей, що “прописка” особи у власній квартирі - це гарантовані проблеми у майбутньому, оскільки було практично неможливо скасувати реєстрацію місця проживання такої особи навіть у судовому порядку, а спроби перешкодити доступу до власності часто закінчувались викликом поліції і судовим позовом. У тому числі це призвело до того, що під час оренди житла зареєструвати його у якості місця проживання (перебування) можна було лише у поодиноких випадках, а внутрішньо переміщені особи часто стикалися з категоричною відмовою власників житла, яке вони винаймали, надати згоду на зазначення адреси такого житла у довідці ВПО.

Після набрання законом чинності право приватної власності буде домінувати в подібних правовідносинах, що цілком узгоджується із положеннями ч. 4 ст. 41 Конституції України (ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.).

ВАЖЛИВО:

Як і раніше, реєстрація місця проживання особи у житлі, що підлягає приватизації, а також у службовому житлі підтверджує право на проживання особи в такому житлі.

6. Спрощено доступ до певних послуг незалежно від зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування).

Громадяни зможуть отримати послуги з нарахування пенсії, спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги тощо за місцем звернення, а не за зареєстрованим місцем проживання, що, безперечно, є позитивною зміною.

Також внесено зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме статті 47. Відтепер  пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України  незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, у цілому збільшується рівень електронного обміну інформацією між органами влади, що спростить повсякденне спілкування громадян із ними та зменшить кількість паперових документів, які необхідно подавати. Так, наприклад, передбачено   запровадження міжвідомчої  електронної  взаємодії - обмін  інформацією, що здійснюється  між реєстрами територіальних громад, відомчою інформаційною системою центрального органу виконавчої влади, що реалізує  державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб, державним демографічним реєстром, Єдиною інформаційною системою Міністерства внутрішніх справ України та іншими інформаційно-комунікаційними  системами. Громадяни матимуть можливість більш зручно отримувати адміністративні послуги, пов'язані з доступом до інформації про місце проживання - оскільки органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, зможуть отримати таку інформацію самостійно, шляхом доступу до відомчої інформаційної системи ДМС.

Також створюються реєстри територіальних громад, до яких вноситься інформація про декларування/реєстрацію місця проживання, і електронний реєстр стає єдиним джерелом інформації про місце проживання особи. Реєстри територіальних громад функціонуватимуть виключно в електронній формі та обмінюватимуться інформацією між собою та з державними реєстрами в автоматичному режимі. При цьому для забезпечення роботи зазначених реєстрів органи місцевого самоврядування мають право створити або використовувати вже створені власні інформаційно-телекомунікаційні системи чи безоплатно використовувати засоби відомчої інформаційної системи ДМС.

Скасовується паперовий документообіг. Виключається можливість дублювання реєстрації у різних реєстрах територіальних громад; органи будуть обмінюватися інформацією про місце проживання без залучення особи; інформація про місце проживання відповідатиме дійсності на момент її запиту.

Висновки щодо Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»

У цілому даний закон не тільки спрощує відносини між фізичними особами і державою у сфері повідомлення про місце проживання, але й частково змінює саму їх сутність. Так, розмежовано повідомлення держави про те, де особа мешкає, від цивільно-правових (матеріальних) відносин між фізичними особами, які раніше незмінно виникали як наслідок реєстрації місця проживанні в житлі, що знаходиться у приватній власності.

Спрощується не тільки процес повідомлення, але і подальше використання отриманої державою інформації.

Разом з цим, важливо зазначити, що без імплементації норм на рівні органів самоврядування, які безпосередньо здійснюють відповідні реєстраційні дії, а також без створення відповідних реєстрів і необтяжливих методів доступу до них користувачами, можуть виникати ситуації обмеження доступу до публічних послуг через невідповідність встановлених норм реальному стану речей.

Також викликає занепокоєння виключення із Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” норми, встановленої частиною 2 статті 2, а саме Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Враховуючи послідовні обмеження з боку держави внутрішньо переміщених осіб, а також мешканців ТОТ, у праві на отримання пенсії, виключення такої норми викликає занепокоєння.

Крім того, варто зазначити, що однією з підстав відмови у реєстрації/декларуванні місця проживання є наявність обтяжень щодо нерухомого майна, у якому особа хоче зареєструвати/задекларувати місце проживання. Враховуючи, що обтяження щодо нерухомого майна можуть виникнути з досить різноманітних підстав (заборгованість за кредитом, несплачений штраф за порушення ПДР, перебування майна в іпотеці), така підстава необґрунтовано обмежує можливість особи зареєструватися/задекларувати місце проживання в житлі, в якому ця особа мешкає. При цьому таке обмеження неможливо обійти навіть за згодою обтяжувача.Окремо слід відзначити, що Законом не передбачено внесення змін до процесуальних кодексів, що може спричинити виникнення спірних ситуацій у майбутньому. Зокрема, згідно ст. 27 Цивільного процесуального кодексу, позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Процесуальні документи також направляються особі за зареєстрованим місцем проживання, надсилання їх за задекларованим місцем проживання не передбачено. Таким чином, процесуальні кодекси не адаптовані до змін, які будуть запроваджені вже протягом найближчих днів.

• Європейський суд з прав людини визнав порушення Україною виборчих прав внутрішньо переміщених осіб: аналіз рішення
• Спільне звернення НУО на підтримку Проєкту Закону №4564
• Аналіз проекту Закону України про Державний бюджет України на 2022 рік в контексті ВПО