На жаль, за вашим запитом нічого не знайдено, ви можете пошукати інше ключове слово, або звернутись до нас із вашим запитанням через форму зворотнього зв’язку
10 листопада 2021
2 листопада 2021 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 1 вересня 2021 року №1109 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 р. № 289 і від 25 березня 2015 р. № 302». Документом внесено зміни до «Порядку оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території України», затвердженого постановою Уряду від 4 червня 2014 р. № 289, а також до «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затвердженого постановою Уряду від 25 березня 2015 р. № 302.
Проект даного документу був предметом консультацій з громадськістю ще на початку 2020 року, однак тривалий час не виносився на розгляд Уряду. Ключові зміни у порядку оформлення паспорта громадянина України наступні:
! У разі відсутності документів, що підтверджують сімейні (родинні) відносини, такі відомості перевіряються за наявними даними державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій.
! В разі її відсутності такі відомості перевіряються за наявними даними відомчої інформаційної системи ДМС (для осіб, яким оформлено документи з використанням засобів Реєстру із внесеною до них інформацією про зареєстроване місце проживання) або за відомостями, внесеними до документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України чи її спеціальний статус.
Раніше, необхідна мінімальна кількість свідків не була визначеною, і процедура зазвичай передбачала надання свідчень 3-х осіб, а загалом вимоги в регіонах були різними – від 2 до 5 [1]. Водночас, пошук свідків для безхатченків, представників ромської нацменшини, осіб, які перемістилися з ТОТ України є проблематичним, іноді неможливим. Тому така деталізація процедури встановлення особи має позитивно вплинути на практику залучення свідків.
Однак, процедура встановлення особи, на наш погляд, все ще потребує вдосконалення для надання можливості залучати свідками інших осіб, які знають людину та можуть підтвердити її особу. Це вчителі, колеги, сусіди без реєстрації місця проживання, інші знайомі, які володіють інформацією. М’якшими є вимоги щодо допустимості свідків у процедурі визнання особою без громадянства: їх там має бути не менше трьох, але допускається опитування родичів, сусідів або інших осіб. Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства [2] вимагає наявності в таких свідків документа, який посвідчує особу.
Наразі неможливим є оформлення паспорту для повнолітньої особи, яка втратила свідоцтво про народження і не може повторно його отримати у зв’язку з відсутністю документа, який посвідчує особу. Заявник опиняється в замкнутому колі, не маючи можливості подати документи для оформлення паспорту. БФ «Право на захист» пропонували передбачити, що за відсутності оригіналу свідоцтва про народження у особи, яка досягла 18-річного віку, уповноважений працівник Державної міграційної служби для підтвердження факту народження надсилає відповідний запит до Мін’юсту.
Державна міграційна служба врахувала пропозицію частково, включивши положення про можливість надання повнолітньою особою замість свідоцтва витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Однак витяг можна отримати тільки за умови подання паспорту, тому ця норма не вирішує проблеми неможливості отримання повнолітньої особи свідоцтва і паспорта.
Така позиція є дивною, враховуючи що пунктом 17 Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України визначено, що для встановлення особи одержання інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян здійснюється шляхом надсилання до Мін’юсту в електронній формі захищеними каналами зв’язку запитів щодо кожної особи, відповідь на які Мін’юст надає протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту. Тобто, подібна взаємодія вже передбачена самим Порядком.
Питання ефективності даного Порядку стоїть також і в частині отримання інформації під час процедури встановлення особи громадян з непідконтрольних територій з Державного реєстру виборців, як це передбачено абзацом другим п. 43 Порядку в діючій редакції. Наразі практика складається таким чином, що людина сама має отримати витяг з даного реєстру і надати його для встановлення особи.
Вразливість недокументованої особи спричинена як раз складністю самостійно зібрати необхідні підтверджуючи документи для оформлення паспорту. Тому, проблеми міжвідомчої взаємодії призводять до покладання тягару підтвердження особи на людину. Отримання інформації з Державного реєстру виборців значно спростить процедуру встановлення особи.
Невирішеною також лишається проблема відсутності
алгоритму ідентифікації (встановлення особи) недокументованих осіб, належність
до громадянства України яких не підтверджена. Якщо належність до громадянства
України підтвердити проблематично, людина лишається неідентифікованою: її не
документують жодним документом, вона вимушена порушувати правила перебування на
території України, доки за допомогою адвоката в судовому порядку не буде
встановлено її особу (це може займати роки).
[1] Більше про це на сторінці 25 альтернативного проміжного звіту в межах УПО «Дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства»
[2] Порядок затверджений постановою Уряду №317 від 24 березня 2021 року «Деякі питання визнання особою без громадянства»