Меню

Нові інструменти екстреної соціальної підтримки ВПО: медсестринський догляд і тимчасовий притулок для маломобільних груп

23 жовтня 2025

17 вересня 2025 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» № 1169. Вона запроваджує два нові експериментальні інструменти соціальної підтримки ВПО: 

- оплата закладам охорони здоров’я послуг довготривалого медсестринського догляду для внутрішньо переміщених осіб;

- договірна форма надання соціальної послуги притулку маломобільним переселенцям.

Обидва проєкти буде реалізовано в тестовому режимі до 31 грудня 2026 року. Вони мають стати підґрунтям для формування сталих механізмів допомоги найбільш уразливим категоріям ВПО. 

Експериментальний проєкт медсестринського догляду передбачає запровадження механізму надання послуги довготривалого медсестринського догляду для ВПО, що поєднує елементи соціальної та медичної підтримки. Реалізацію проєкту координує Міністерство соціальної політики, сімʼї та єдності України спільно з Міністерством охорони здоров’я за активної участі Національної служби здоров’я України (далі — НСЗУ).

Відбір закладів охорони здоров’я, що братимуть участь у реалізації проєкту, буде здійснено на конкурсних засадах. Процедура передбачає публічне оголошення про відбір і подання заявок закладами, які відповідають визначеним критеріям. Формальним оператором виступає НСЗУ, яка приймає пропозиції, оцінює їх та укладає договори з відібраними закладами.

За своєю суттю процедура відтворює модель закупівель медичних послуг за принципом відкритого запрошення, що забезпечує прозорість, конкурентність і можливість участі закладів різних форм власності. Обов’язкова наявність у закладу доступу до електронної системи охорони здоров’я, належного кадрового забезпечення й матеріально-технічної бази.

Оплата наданих послуг здійснюється на умовах післяплати, а саме за результатами звітного періоду відповідно до єдиного тарифу встановленого НСЗУ. Він охоплює комплекс медичних і соціальних складників догляду. 

Порядок отримання допомоги

Послуга надається безкоштовно для ВПО, які евакуйовані і перебувають у транзитних пунктах на підставі рішення лікаря щодо потреби у довготривалому догляді. ВПО отримують комплексну підтримку у визначених закладах охорони здоров’я, де забезпечуються медичний догляд, психологічна допомога, побутові умови проживання та базові соціальні послуги.

Модель має переважно медичний фокус, а соціальна складова реалізується через залучення соціальних працівників без укладення індивідуальних договорів про надання соціальних послуг., що спрощує адміністрування.

Тривалість і оцінка результатів

Послуга довготривалого медсестринського догляду надається до 30 календарних днів. Після завершення цього періоду обов’язковим є проведення оцінки потреб отримувача, за результатами якої приймається рішення щодо подальших дій, зокрема продовження догляду, переведення особи до іншого типу установи або надання інших соціальних послуг. 

Загалом проєкт формує цілісну модель організації та фінансування довготривалого догляду, яка поєднує елементи екстреного реагування та планової підтримки, створюючи основу для подальшого розширення практики на інші категорії отримувачів соціальних послуг і вдосконалення міжвідомчої взаємодії у сфері соціального захисту.

Експериментальний проєкт надання притулку

Експериментальний проєкт передбачає організацію надання соціальної послуги притулку для ВПО із числа маломобільних груп населення, до яких включено осіб з інвалідністю, осіб похилого віку, осіб з тимчасовими функціональними порушеннями (фізичними, психічними, сенсорними), а також осіб, які мають складнощі з самостійним пересуванням, орієнтацією в просторі тощо. Проєкт спрямований на тимчасове забезпечення житлом, базовим соціальним супроводом та інтеграцією в життя територіальної громади після переміщення.

Реалізацію проєкту координує Міністерство соціальної політики, сімʼї та єдності України, а виконавцем і оператором договірних відносин є Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - Фонд), який укладає договори з надавачами послуг притулку, контролює їх виконання та здійснює фінансові розрахунки. Учасниками проєкту також є територіальні органи соціальної служби, органи місцевого самоврядування та благодійні організації, які можуть брати участь у співфінансуванні або наданні ресурсної підтримки.

Порядок відбору та фінансування

Відбір надавачів послуг здійснюється за процедурою відкритого оголошення, яке публікується на сайті Фонду. Потенційні надавачі подають пропозиції щодо матеріально-технічної бази, кадрового складу та доступності приміщень для маломобільних осіб. Після розгляду заяв Фонд укладає договори, які набирають чинності після підписання. Оплата проводиться за фіксованим тарифом — 262,3 грн на день на одного отримувача, на підставі щомісячної звітності. Тариф охоплює не лише житло, а й комплекс соціальних і побутових послуг, необхідних для комфортного перебування.

Організація надання та отримання послуги

Послуга надається за результатами оцінки потреб ВПО та укладення індивідуального договору між надавачем і отримувачем. Вона може надаватися у приміщеннях надавача або у місцях тимчасового проживання, що відповідають вимогам доступності. У разі обов’язкової евакуації послуга може бути організована в екстреному порядку.

В цьому контексті слід зауважити, що механізм надання у користування приміщень для ВПО у місцях тимчасового проживання орієнтований насамперед на задоволення базових житлових потреб, зокрема, надання ліжко-місця, належних санітарно-гігієнічних умов та мінімальної побутової інфраструктури. Такий підхід є критично важливим у період евакуації або тимчасового розміщення, коли першочерговим завданням держави є забезпечення фізичної безпеки та житла для переміщених осіб.

Водночас соціальна послуга притулку для маломобільних ВПО має інший концептуальний зміст, оскільки передбачає перехід від тимчасового розміщення до надання комплексу соціальних послуг, де пріоритетом стає не лише проживання, а індивідуальний соціальний супровід і відновлення автономності людини. Така послуга охоплює розвиток соціальних навичок, допомогу в аналізі життєвої ситуації, представництво інтересів отримувача, а також розробку й реалізацію індивідуального плану інтеграції у громаду.

Тривалість і подальша підтримка

Послуга може надаватися до 12 місяців із проведенням проміжної оцінки потреб через шість місяців. За результатами оцінки ухвалюється рішення про продовження перебування в притулку, переведення до іншого типу закладу або надання інших соціальних послуг. 

Порівняння двох моделей підтримки ВПО щодо розміщення у місцях тимчасового проживання та надання послуги притулку, свідчить, що експериментальний проєкт є наступним етапом розвитку державної політики підтримки ВПО. Він поєднує фізичне забезпечення житлом із системною соціальною підтримкою, орієнтованою на індивідуальні потреби людини. Такий підхід підвищує ефективність державної допомоги, забезпечує гнучкість реагування у кризових ситуаціях і сприяє сталiй інтеграції переселенців у громади.

Прийняття Постанови № 1169 стало важливим етапом у формуванні нової моделі державної підтримки внутрішньо переміщених осіб. Документ запроваджує два взаємопов’язані, але різноспрямовані інструменти - довготривалий медсестринський догляд і соціальну послугу притулку, які разом охоплюють ключові сфери потреб ВПО.

Поєднання цих двох механізмів формує комплексну систему соціально-медичного реагування, що дозволяє державі не лише надавати екстрену допомогу в умовах війни чи переміщення, а й поступово розбудовувати систему довготривалого догляду та соціальної реінтеграції. Такий підхід посилює спроможність громад реагувати на кризові ситуації, забезпечує гнучкість і сталість соціальної підтримки та створює основу для переходу від фрагментарних заходів до інтегрованої політики соціального захисту в Україні.

На думку команди адвокації БФ “Право на захист” експериментальні проєкти, запроваджені Постановою № 1169, становлять важливий етап у трансформації державної політики у сфері підтримки внутрішньо переміщених осіб. Їх потенціал полягає у формуванні нової інтегрованої моделі соціально-медичної допомоги, здатної забезпечити безперервність підтримки та орієнтацію на індивідуальні потреби отримувачів послуг. Водночас ефективність реалізації таких ініціатив безпосередньо залежить від наявності належних управлінських, нормативних та інституційних передумов.

Ключовим чинником успіху стане проведення як загальнонаціональних, так і локальних інформаційних кампаній та налагодження моделей міжвідомчої координації на місцевому рівні, що передбачає узгоджену взаємодію соціальних служб, закладів охорони здоров’я, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та територіальних громад. Вказане дозволить підвищити доступність послуг, забезпечити безперервність підтримки після завершення перебування особи у притулку чи закладі медсестринського догляду та сприятиме формуванню цілісного маршруту отримувача послуг.

Також доцільним є розроблення уніфікованих методичних рекомендацій щодо особливостей надання вказаних послуг, що дозволить усунути дублювання функцій між системами соціального захисту та охорони здоров’я і забезпечить єдиний підхід до відбору отримувачів послуг.

Крім того, на етапі впровадження експериментів необхідно закласти довгострокові інструменти підтримки отримувачів зазначених послуг, зокрема шляхом формування стійкої фінансової моделі через запровадження механізмів співфінансування з місцевих бюджетів, використання програм міжнародної технічної допомоги та залучення ресурсів благодійних та громадських організацій. 

У перспективі результати реалізації експериментальних проєктів мають стати основою для розроблення національного стандарту довготривалого медсестринського догляду, який інтегруватиме соціальну, медичну та реабілітаційну складові. Такий стандарт забезпечить уніфікований підхід до організації послуг, сприятиме підвищенню якості підтримки та формуванню сталої системи соціального захисту осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах.