На жаль, за вашим запитом нічого не знайдено, ви можете пошукати інше ключове слово, або звернутись до нас із вашим запитанням через форму зворотнього зв’язку
До 2022 року укладення декларації з лікарем, працевлаштування на офіційну роботу й навіть реєстрація шлюбу для Сергія були лише мріями. Адже жодна країна світу не визнає чоловіка своїм громадянином. Через це він не міг отримати паспорт. Сергій змушений був працювати неофіційно, часто доводилося ночувати на вулиці або на роботі.
У 2022 році юристи напряму допомоги особам без громадянства БФ «Право на захист» допомогли чоловіку оформити посвідку на тимчасове проживання й отримати статус особи без громадянства. Так, Сергію стали доступними майже такі самі права, як й іншим українцям.
Чому чоловік так довго жив без документів і навіщо йому довелося оформлювати посвідку на тимчасове проживання — читайте у нашій статті.
«У 16 років всі однолітки почали отримувати паспорти, а я не міг»
Серій народився в місті Капчагай, що в Казахстані. Коли хлопцю було шість років, його мама вирішила повернутися в Україну. Звідти родом дідусь Сергія. Вони переїхали до міста Світловодськ, що на Кіровоградщині. Там Сергій пішов до школи й навчався в технікумі.
«У 15 років я подав документи у ПТУ (професійно-технічне училище — ред.) і без проблем вступив. У 16 років всі однолітки почали отримувати паспорти, а я не міг. Тоді в мене був учнівський квиток, яким я користувався до 17 років, ідентифікаційний код, який мені зробили, коли батьки отримали громадянство України, квиток відвідувача бібліотеки з фотокарткою і, звісно, стипендіальна картка», — розповів Сергій.
Через важкі життєві обставини й бюрократичні перешкоди мати Сергія довгий час не мала змоги отримати громадянство України, тож і він мав проблеми з його оформленням. Через часті переїзди родина втратила свідоцтво про народження хлопця, отримане в Казахстані. А відновити його в Україні було дуже проблематично. Це додатково ускладнило шлях Сергія до отримання українського громадянства.
Без документів він стикнувся з безліччю труднощів, а здавалося б звичні для українців права для нього в той момент були лише мріями.
«Я не міг звертатись у ті структури, де вимагали б документи, чи працевлаштуватися за бажаними вакансіями. Не хотів мати дітей, бо вони б мали проблеми з документами в майбутньому. Не мав розуміння про свій стан здоровʼя. Жив періодично на вулиці або на роботі. Мав погане коло спілкування. Не мав доступу до товарів у кредит, що передбачає оплату як їхньої вартості, так і відсотків за кредит частинами», — поділився Сергій.
Діти, народжені не в Україні, до повноліття мають право на отримання громадянства за спрощеною процедурою, якщо один із батьків є громадянином України. Коли Сергію виповнилося 18 років, він втратив можливість отримати громадянство України в спрощеному порядку, тому жив без паспорта й будь-яких інших документів.
Лише у вересні 2021 року Сергій познайомився з адвокатом БФ «Право на захист» Костянтином Фунжиєм. Тоді чоловік нарешті зміг звернутися до Державної міграційної служби України із заявою про визнання його особою без громадянства.
Отримання такого статусу було потрібне йому, оскільки жодна країна світу не визнає Сергія своїм громадянином. Це також допомогло чоловіку отримати посвідку на тимчасове проживання, з якою він має можливість отримати майже такі самі права, як і громадяни України, як-от право на офіційне працевлаштування, укладення декларації з сімейним лікарем і реєстрацію шлюбу. Отримання такого статусу й посвідки на тимчасове проживання — це також важливий крок до набуття громадянства України.
Так, у вересні 2022 року Сергія нарешті визнали особою без громадянства, було винесено відповідне рішення, з яким він зміг отримати посвідку на тимчасове проживання.
«Після отримання посвідки на тимчасове проживання я сміливіше себе почуваю, одружився, працевлаштувався. Майже скрізь, куди хотів, зареєструвався. Зараз я на шляху до здійснення мрії — отримати водійське посвідчення. Уклав декларацію з лікарем тощо», — розповів чоловік.
Наразі він збирає документи для набуття громадянства України та мріє одного дня таки його отримати.
«Я відчуваю, що Україна — моя домівка. Тут близькі по менталітету люди. Тому мати громадянство саме України для мене важливо», — поділився Сергій.
Цей сайт використовує файли cookie
Ми використовуємо файли cookie для покращення вашого досвіду на нашому вебсайті. Продовжуючи перегляд цього сайту, ви погоджуєтесь на використання файлів cookie. Ви можете дізнатися більше про те, як ми використовуємо файли cookie, або налаштувати свої вподобання в налаштуваннях файлів cookie