-
На жаль, за вашим запитом нічого не знайдено, ви можете пошукати інше ключове слово, або звернутись до нас із вашим запитанням через форму зворотнього зв’язку
Результати пошуку (25)
Всі результати (25)
Компенсація за зруйноване або пошкоджене житло: досвід іноземних держав
24 листопада 2021
Анастасія Бурау
БФ «Право на захист»
Реституція та компенсація: законодавство іноземних держав
Наразі точиться багато розмов навколо питань виплати грошової допомоги або компенсації постраждалим, чиє житло було пошкоджено або зруйновано внаслідок збройного конфлікту на Сході України.
На сьогодні ці процеси врегульовано Порядком надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 р. № 947 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2020 р. № 767) [1]. Однак його положення не дають відповідей на низку існуючих у зв’язку з цим питань, серед іншого, і через те, що вказаний порядок регулює зазначені процеси не стільки в контексті збройного конфлікту, скільки з точки зору законодавства, пов’язаного із захистом від надзвичайних ситуацій та реагуванням на них.
Водночас, в березні цього року Верховною Радою України було зареєстровано проєкт Закону України «Про захист права власності та інших речових прав осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії» (далі – «законопроєкт») [2], завданням якого, згідно з п. 2 Пояснювальної записки до нього, є забезпечення надання допомоги особам, майно яких було знищено, пошкоджено або втрачено внаслідок збройної агресії, та відновлення порушених прав шляхом застосування реституції після звільнення тимчасово окупованих територій.
Законопроєкт є кроком вперед в порівнянні з існуючим на сьогоднішній день регулюванням та пропонує деякі нововведення, що покликані забезпечити захист та відновлення права власності та інших речових прав осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії. Одним з них дійсно є механізм реституції, тобто «відновлення права власності чи іншого речового права, порушеного внаслідок збройної агресії, в обсягах, що відповідають змісту такого права до його порушення» (ч. 1 ст. 1 законопроєкту).
Згідно з положеннями ст. 8 законопроєкту, реституція підлягає переважному застосуванню в порівнянні з іншими способами захисту прав постраждалих осіб. В той же час, її застосування є можливим лише за умови здійснення органами державної влади за місцем знаходження майна своїх повноважень у порядку, передбаченому Конституцією та законодавчими актами України. В разі неможливості її застосування з безпекових факторів, законопроєкт передбачає здійснення заходів з надання постраждалим особам компенсації. Проте, як порядок застосування реституції, так і низка питань, що стосуються надання компенсації, не регулюються законопроєктом і мають бути додатково встановлені Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, на даний момент законопроєкт створює лише загальну рамкову основу для врегулювання процесів здійснення реституції та надання компенсації постраждалим особам, чиє майно було втрачено, знищено або пошкоджено внаслідок збройної агресії. З огляду на це, поки важко спрогнозувати, наскільки ефективно будуть здійснюватись ці процеси та з якими труднощами та питаннями можуть зіштовхнутись постраждалі особи в процесі їх реалізації.
В той же час, Україна не буде першою державою, що впроваджує і намагається застосовувати подібні механізми. В тій чи іншій формі питання реституції та компенсації вже передбачені в законодавстві інших держав. Тож, нижче пропонується детальніше розглянути кілька конкретних прикладів їх регулювання іноземним законодавством.
ЗМІСТ:
Грузія
За свою історію країна неодноразово переживала збройні конфлікти, у зв’язку з чим багато пов’язаних з цим питань вже давно знайшли своє відображення в законодавстві Грузії. Наприклад, положення щодо здійснення реституції передбачено Законом Грузії «Про майнову реституцію та компенсацію особам, постраждалим на території Грузії в результаті конфлікту в колишній Південно-Осетинській автономній області» від 29 грудня 2006 року № 4284-вс (далі – «Закон про майнову реституцію») [3]. Також вони містяться і в Законі Грузії «Про осіб, вимушено переміщених з окупованих територій Грузії, - вимушених переселенців» від 06 лютого 2014 р. № 1982-IIс (далі – «Закон про переселенців») [4].
Ст. 2 Закону про майнову реституцію визначає її як «повернення законному власнику житла або іншого нерухомого майна на території Грузії, втраченого в результаті конфлікту», тобто в результаті «збройного конфлікту в колишній Південно-Осетинській автономній області або(та) протистояння між грузинським та осетинським населенням в інших регіонах Грузії в 1989 – 1992 роках».
Закон про майнову реституцію (ст. 5) прямо визнає право всіх вимушено переміщених та інших осіб на повернення в своє первинне житло (тобто житло вимушено переміщеної особи, право на проживання в якому така особа мала на момент, коли його було залишено), а також встановлює гарантії повернення законним власникам житла або іншого нерухомого майна, втраченого на території Грузії внаслідок вказаного конфлікту. Такі гарантії загалом передбачають право постраждалого на отримання нерухомого майна. В разі неможливості повернення постраждалому його житла або іншого нерухомого майна, взамін йому має бути надане інше адекватне житло такої ж вартості, а якщо надати таке інше житло взамін неможливо, постраждалий має право на отримання компенсації майнової шкоди.
В суб’єктному плані Закон про майнову реституцію концентрується виключно на фізичних особах. За ст. 1 вказаного закону, його цілями є майнова реституція, забезпечення адекватним (наданим взамін) нерухомим майном постраждалих фізичних осіб, або компенсація майнової шкоди.
Здійснення реституції, надання іншого нерухомого майна взамін або компенсація майнової шкоди за цим законом покладається на Комісію з реституції та компенсації (далі – «Комісія з реституції»), яка утворюється строком на три роки, однак, якщо наявні спори не будуть повністю вирішені протягом вказаного строку, може прийняти рішення про продовження своїх повноважень.
Така комісія, за загальним правилом, складається з 9 членів, які призначаються за принципом паритетності з-поміж кандидатів, які висуваються з грузинської та осетинської сторін конфлікту, а також від суб’єкта(-ів) міжнародного права. При цьому, влада Грузії призначає трьох членів Комісії з реституції з числа кандидатів, запропонованих суб’єктами міжнародного права, які, в свою чергу комплектують – в порядку відкритого конкурсу – її склад з числа кандидатів від грузинської та осетинської сторін конфлікту (ст. 9 Закону про майнову реституцію).
Провадження у відповідній справі Комісія з реституції розпочинає на підставі заяви від постраждалого, його спадкоємця або представника. Водночас, за наявності іншого рішення Комісії з реституції або суду щодо відповідного майна, у відкритті провадження може бути відмовлено.
Ст. 29 Закону про майнову реституцію визначає низку правил її здійснення. Так, наприклад, первинне житло та пов’язане з ним інше нерухоме майно мають бути негайно повернені законному власнику, якщо таке майно знаходиться в державній власності або у власності муніципалітету, або у недобросовісного володільця. Якщо ж відповідне майно знаходиться у добросовісного володільця, повернення майна первинному власнику відбувається тільки після надання такому добросовісному володільцю взамін іншого адекватного нерухомого майна або, за бажанням, грошової компенсації.
Відповідно до ч. 3 згаданої статті, у випадку знищення, руйнування або реконструкції нерухомого майна особі має бути надане взамін інше адекватне майно відповідної вартості. В якості адекватного нерухомого майна, що надається взамін первинному мешканцю, мається на увазі нерухоме майно, ринкова вартість якого на момент його надання дорівнює вартості первинного житла, та яке знаходиться в тому ж місці, що й нерухоме майно, що було відібрано у постраждалої особи. Нерухоме майно іншого типу може надаватись за згодою первинного власника.
Грошова компенсація може виплачуватись лише у випадку неможливості повернення особі первинного житла та пов’язаного з ним нерухомого майна або надання адекватного нерухомого майна взамін (ч. 6 ст. 29). Якщо ж майно потребує проведення робіт з реконструкції, вартість таких робіт також підлягає відшкодуванню.
Що ж стосується визначення вартості нерухомого майна, за ст. 31 Закону про майнову реституцію, нерухоме майно, що підлягає реституції, а також адекватне нерухоме майно, що надається взамін, повинні оцінюватись, виходячи з ринкової вартості на момент передачі майна. За цим же критерієм здійснюється і оцінка майна при розгляді питань стосовно надання грошової компенсації (ч. 1 ст. 31 Закону про майнову реституцію).
Якщо ж вартість первинного житла та іншого нерухомого майна відрізняється від вартості майна, що підлягає реституції за рішенням Комісії з реституції, або вартості адекватного нерухомого майна, що надається взамін, різниця покривається з фонду Комісії з реституції, крім сум, пов’язаних з природним зносом майна.
Якщо особі виплачується грошова компенсація, то така виплата повинна бути здійснена (одним платежем або в декілька етапів), але не пізніше одного року з дня прийняття рішення Комісією з реституції.
Крім цього, якщо особа, яка отримує майно відповідно до Закону про майнову реституцію, обирає своїм місцем проживання Грузію, такій особі надається одноразова та щомісячна грошова допомога. Розмір одноразової допомоги отримувачу майна та членам його сім’ї складає 1500 ларі на кожного. Щомісячна допомога виплачується протягом 6 місяців, а її розмір визначається Комісією з реституції, виходячи з мінімального споживчого кошику (ст. 32 Закону про реституцію).
В питаннях реституції окремо варто також звернути увагу на те, що, згідно зі ст. 15 згаданого вище Закону про переселенців, право на реституцію нерухомого майна передається у спадщину. При цьому ж, Закон про переселенців зобов’язує державу застосовувати всі можливі заходи для того, аби нерухоме майно, що знаходиться у власності або володінні вимушеного переселенця і яке йому довелось залишити, було захищено від пограбування, знищення, самовільного або іншого незаконного використання та присвоєння.
Туреччина
В Туреччині відповідне законодавство фокусується на питаннях відшкодування збитків, яких постраждалі особи зазнали через тероризм або боротьбу з ним. Так, в 2004 році в Туреччині було прийнято Закон про відшкодування збитків, завданих внаслідок тероризму та боротьби з тероризмом № 5233 (далі – «Закон № 5233») [5], що встановлює принципи та процедури відшкодування - шляхом укладення мирової угоди - майнових збитків, завданих фізичним особам та юридичним особам приватного права внаслідок терористичних актів та заходів з боротьби проти тероризму.
Відповідно до ст. 7 вказаного закону, через укладення мирової угоди відшкодуванню підлягають: (і) вся шкода, завдана тваринам, деревам, продукції та іншому рухомому і нерухомому майну; (іі) шкода внаслідок травм, настання інвалідності або смерті, а також витрати на лікування та поховання; (ііі) майнові збитки, понесені внаслідок відсутності у фізичних осіб доступу до їхнього майна у зв’язку зі здійсненням заходів, пов’язаних з боротьбою з тероризмом. У випадках, передбачених в п. (і) та (ііі) вище, Закон № 5233 передбачає можливість надання як майнової, так і грошової компенсації, однак, в залежності від ресурсів, пріоритет має надаватись майновій компенсації (ст. 10).
При визначенні компенсації, що підлягає сплаті в разі отримання тілесних ушкоджень, настання інвалідності або смерті, Закон № 5233 встановлює спеціальний механізм її визначення. Сума компенсації може зростати в багато разів в залежності від ступеню непрацездатності постраждалої особи, встановленої уповноваженими медичними установами.
Водночас, в деяких випадках Закон № 5233 не застосовується. У відповідності до його ст. 2, він не застосовується, зокрема, до: (і) збитків, що відшкодовуються державою шляхом надання земельних ділянок, будівель або в інший спосіб; (іі) збитків, що відшкодовуються згідно з остаточним рішенням Європейського суду з прав людини (далі - «ЄСПЛ») за ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку з порушенням статей Конвенції або протоколів до неї, або збитків, відшкодування яких здійснено згідно зі статтями Конвенції шляхом досягнення мирової угоди; (ііі) збитків, завданих з причин інших, ніж тероризм (наприклад, з економічних та соціальних причин), та збитків, завданих внаслідок переміщення осіб з їх власної волі; (iv) збитків, понесених особами внаслідок їх сприяння здійсненню терористичних актів тощо.
Згідно з положеннями Закону № 5233, протягом 10 днів з дати подання заяви, передбаченої цим законом, на рівні провінцій утворюються комісії з оцінки збитків. Комісія складається з голови та шести членів, при чому очолює комісію заступник губернатора провінції, що визначається ним. Члени комісії призначаються губернатором з числа державних службовців, працюючих у відповідній провінції, які є спеціалістами у визначених законом сферах, таких як фінанси, сільське господарство, промисловість тощо. Також до складу комісії входить юрист, призначений з числа членів колегії адвокатів рішенням керівного органу колегії (ст. 4 Закону № 5233). Такі комісії приймають рішення, зокрема, про наявність збитків, на які поширюється дія Закону № 5233, готують проєкти мирових угод та інші документи в процесі їх узгодження та затвердження.
Ст. 6 Закону № 5233 передбачає достатньо жорсткі часові межі для ініціювання процедури відшкодування збитків. Згідно з її положеннями, процедура ініціюється постраждалими, їх спадкоємцями або уповноваженими представниками, шляхом подання заяви до відповідного губернатора провінції або району. Заява подається протягом 60 днів з дати, коли їм стало відомо про випадок, яким завдано збитки, але, в будь-якому випадку, протягом одного року з моменту, коли відбувся такий випадок. Заяви, подані з порушенням вказаних строків, до розгляду не приймаються. Строк розгляду заяви не повинен перевищувати шести місяців, але, якщо це вважатиметься за необхідне губернатором, може бути додатково продовжений ще на три місяці.
В той же час, Закон № 5233 додатково встановив окремий строк для подання заяв особами, які зазнали збитків внаслідок терористичних актів, що відбулись до набрання ним чинності. Так, згідно з його положеннями, Закон № 5233 застосовується до майнових збитків фізичних осіб та юридичних осіб приватного права, яких вони зазнали внаслідок терористичних актів, що мали місце в період з 19 липня 1987 р. та датою набрання чинності Законом № 5233, а також внаслідок заходів з боротьби проти тероризму протягом цього періоду, за умови подання ними заяви до адміністрації губернатора району або провінції протягом року з дати публікації цього закону. Для таких заяв Закон № 5233 також передбачив окремий, більш довгий строк їх розгляду.
Відповідно до ст. 6 Закону № 5233, подача заяви протягом строку позовної давності зупиняє перебіг строку позовної давності на час до повідомлення фінального рішення зацікавленій стороні.
Комісія з оцінки збитків самостійно або із залученням відповідного експерта визначає розмір збитків та направляє проєкт мирової угоди особі, яка має право на одержання компенсації. Протягом 20 днів така особа має прибути особисто для підписання мирової угоди або направити для цього свого уповноваженого представника, інакше вона вважатиметься такою, що відмовляється від проєкту мирової угоди. Водночас, це не позбавляє постраждалого права звернутися до суду з вимогами про виплату компенсації. Підписана угода підлягає додатковому затвердженню губернатором.
Компенсація виплачується з коштів Міністерства внутрішніх справ (Ministry of Interior); при цьому Міністерство може ухвалити рішення про те, що виплата грошової або майнової компенсації на суму понад 20 мільярдів турецьких лір вимагатиме затвердження Міністром внутрішніх справ (ст. 13 Закону № 5233).
Додатково слід звернути увагу на те, що, згідно з положеннями Закону № 5233, при визначенні розміру компенсації з її суми вираховуються: (і) допомога, надана проєктами, якими керують державні установи або органи, або професійні організації, що мають статус державних установ; (іі) уламки або інші допоміжні засоби, які можуть використовуватись заявником; (ііі) компенсації, виплачені страховими компаніями або державними організаціями і установами, установами соціального захисту згідно з відповідним законодавством; (iv) витрати на лікування та поховання, виплачені визначеним Законом № 5233 фондом.
Колумбія
В Колумбії питання реституції та компенсації врегульовано Законом № 1448 від 10 червня 2011 р., яким визначаються заходи з допомоги, сприяння та всебічного відшкодування збитків жертвам внутрішнього збройного конфлікту та встановлюються інші положення [6] (надалі – «Закон № 1448»). Його метою є встановлення комплексу юридичних, адміністративних та соціально-економічних заходів на користь постраждалих осіб, аби забезпечити їм можливість ефективно користуватися своїм правом на правду, правосуддя та відшкодування, а також гарантувати неповторення допущених порушень.
Так, ст. 25 Закону № 1448 встановлює право постраждалих осіб на отримання відшкодування заподіяної їм шкоди в адекватний, диференційований, трансформаційний та ефективний спосіб. Відшкодування включає, зокрема, заходи з реституції, компенсації, реабілітації та гарантії неповторення порушень. При цьому, під реституцією Закон № 1448 розуміє здійснення заходів з відновлення ситуації, що існувала до визначених ним порушень (ст. 71).
Закон № 1448 передбачає здійснення земельної реституції та заходів з реституції житла. Відповідно до ст. 72 Закону № 1448, держава вживатиме заходів, які необхідні для здійснення юридичної та матеріальної реституції землі особам, які були позбавлені її або переміщені. Юридична реституція проводитиметься з відновленням права власності або володіння, в залежності від обставин.
У випадках, коли здійснення юридичної та матеріальної реституції є неможливим, або коли особа не може повернутися до відповідного майна з міркувань безпеки, їй мають бути запропоновані інші альтернативні варіанти з подібними умовами та характеристиками в іншій місцевості, після консультацій з постраждалою стороною. Грошова компенсація надається тільки у випадку, якщо здійснення реституції є неможливим в жодній формі.
Як інструмент для здійснення реституції земель, Закон № 1448 передбачає створення Реєстру відчужених та примусово покинутих земель, куди має вноситись, зокрема, інформація про осіб, які були позбавлені своїх земель або мали покинути їх. Внесення відповідної інформації про майно до такого реєстру є процедурною вимогою для початку процесів реституції землі, передбачених Законом № 1448 (ст. 76).
Що стосується реституції житла, ст. 123 Закону № 1448 визначає, що постраждалі особи, які були позбавлені, повинні були залишити або втратили свій дім, або чию домівку було пошкоджено, матимуть першочергове право та пріоритетний доступ до встановлених державою програм житлових субсидій, спрямованих на поліпшення, будівництво на власній ділянці та придбання житла.
Кіпр
Законодавство з питань реституції та компенсації має також і невизнана Турецька Республіка Північного Кіпру (далі - «ТРПК»). У цьому випадку йдеться про Закон 67/2005 про компенсацію, обмін та реституцію нерухомого майна, що підпадає під дію підпункту (Б) пункту 1 статті 159 Конституції [7] (далі – «Закон 67/2005»).
Як наголошує ЄСПЛ в рішенні щодо прийнятності скарг у справі Демопулос та інші проти Туреччини (Demopoulos and others v. Turkey), Закон 67/2005 було прийнято і створено Комісію з нерухомого майна (Immovable Property Commission) внаслідок того, що у справі Ксенідес-Арестіс проти Туреччини (Xenides-Arestis v. Turkey) ЄСПЛ постановив, що Туреччина повинна запровадити засіб юридичного захисту, який забезпечуватиме ефективний захист прав, передбачених ст. 1 Протоколу № 1, стосовно заявника, а також всіх подібних заявників, справи яких розглядаються ЄСПЛ.
Щоправда, одночасно з цим ЄСПЛ підкреслює, що прийняття існування таких засобів не дорівнює ствердженню, що Туреччина має міжнародно визнаний суверенітет над північним Кіпром, [8] посилаючись в інших випадках на існуючі обставини як на окупацію, що знаходиться поза межами його компетенції [9].
В згаданому вище рішенні ЄСПЛ також визначає, що, для цілей п. 1 ст. 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, засоби юридичного захисту, доступні в ТРПК, в т.ч. процедура, що здійснюється Комісією з нерухомого майна, можуть розглядатись як «національні засоби юридичного захисту» держави-відповідача [10]. Більше того, ЄСПЛ вважає, що Закон 67/2005 забезпечує доступну та ефективну основу для одержання відшкодування за скаргами щодо посягань на власність грецьких кіпріотів. [11]
З огляду на таку позицію ЄСПЛ, може бути доцільно звернути увагу і на положення Закону 67/2005 невизнаної ТРПК, що спрямований на встановлення процедури та умов, яких повинні дотримуватись особи для підтвердження своїх прав у відношенні вимог щодо рухомого та нерухомого майна, а також принципів, що стосуються реституції, обміну майна та компенсації, яка виплачується щодо нього.
Відповідно до Закону 67/2005, вимоги стосовно прав на рухоме та нерухоме майно можуть подаватись як фізичними, так і юридичними особами. При цьому Закон 67/2005 прямо встановлює кінцевий термін їх подачі – 21 грудня 2021 р.
Розгляд поданих документів здійснює Комісія з нерухомого майна (Immovable Property Commission), спеціально утворена згідно з Законом 67/2005, що офіційно розпочала свою роботу 17 березня 2006 р. [12]
Комісія складається з Президента, Віце-президента та 5 - 7 членів, як мінімум два з яких не повинні бути громадянами ТРПК, Сполученого Королівства, Греції, грецько-кіпрської адміністрації або Турецької Республіки (п. 11 Закону 67/2005). Її склад призначається Вищою радою правосуддя (Supreme Council of Judicature) з числа кандидатів (юристів або осіб, які мають досвід державного управління та оцінки майна), поданих Президентом ТРПК.
Комісія розглядає заяви, подані згідно з передбаченим Законом 67/2005 процедурами, та приймає рішення щодо них. Так, вона може прийняти рішення про реституцію нерухомого майна, запропонувати заявнику в обмін інший об’єкт нерухомого майна або ухвалити рішення про виплату компенсації. При цьому, заявник може також вимагати відшкодування збитків, завданих втратою можливості користуватись нерухомим майном, та моральної шкоди.
Відповідачем при розгляді Комісією поданої заяви виступає Міністерство з житлових питань (Ministry Responsible for Housing Affairs) або Генеральний прокурор ТРПК, який представляє відповідне Міністерство.
Відповідно до положень п. 8 Закону 67/2005, Комісія з нерухомого майна може ухвалити рішення про реституцію нерухомого майна, право власності або користування яким не було передано жодним іншим особам, крім держави, за умови, що реституція такого майна, виходячи з його місцезнаходження та стану, не становитиме загрозу національній безпеці та публічному порядку, а також якщо таке майно не призначається для використання в інтересах громадськості та знаходиться поза зонами воєнних дій та розташування військових об’єктів.
В інших випадках, якщо право власності на відповідне майно або право користування ним передано іншим особам, але при цьому дотримуються певні умови, визначені Законом 67/2005 (наприклад, якщо вартість майна не зросла після того, як його покинув власник, до дати подання ним заяви про реституцію і т.п.), та якщо відповідне майно не призначається для використання в інтересах громадськості тощо, рішення про реституцію такого майна може набути чинності після врегулювання Кіпрської проблеми та відповідно до умов такого врегулювання.
В такому випадку особа, яка є власником/володіє відповідним майном за законодавством невизнаної ТРПК, але повинна буде залишити його після врегулювання, не зобов’язана залишати його до отримання компенсації або іншого місця проживання відповідно до умов врегулювання.
При цьому, з дати оголошення рішення Комісії з нерухомого майна забороняється проведення будь-якого будівництва на об’єкті, що підлягатиме реституції після врегулювання Кіпрської проблеми, або, у будь-якому випадку, протягом трьох років. Також забороняється здійснювати будь-які поліпшення такого нерухомого майна, його купівлю та продаж. Водночас, уповноважені органи можуть дозволити здійснювати його поліпшення у спосіб, що також буде корисним для заявника, який згодом має отримати відповідне майно.
В передбачених Законом 67/2005 випадках, пов’язаних із збільшенням вартості нерухомості, особі, яка звернулась із заявою про реституцію, може бути надано компенсацію або запропоновано надання іншого нерухомого майна. Розмір компенсації визначається, виходячи з ринкової вартості відповідного об’єкта нерухомого майна станом на 20 липня 1974 р., а також, в разі висунення заявником таких вимог, виходячи з розміру збитків, завданих втратою можливості користуватись нерухомим майном, та моральної шкоди у зв’язку з порушенням права заявника на недоторканність житла.
При цьому, п. 10 Закону 67/2005 прямо передбачає, що особи, які отримують компенсацію в обмін на свої права на нерухоме майно згідно з цим законом, в жодному разі не можуть вимагати право власності на об’єкт нерухомості, за який було отримано компенсацію. Так само, в разі отримання ними взамін іншого нерухомого майна згідно з положеннями Закону 67/2005, заявники в жодному випадку не можуть вимагати право власності на об’єкти нерухомого майна, що були підставою для їх заяви.
Рішення Комісії з нерухомого майна можуть бути оскаржені сторонами до Вищого адміністративного суду (High Administrative Court). Якщо ж заявник не згоден з його рішенням, відповідно п. 9 Закону 67/2005, заявник може звернутись до ЄСПЛ.
Згідно з інформацією, наведеною на веб-сайті Комісії, станом на 18 листопада 2021 р. на розгляд Комісії було подано всього 6 984 заяв. При цьому, Комісією було прийнято рішення про виплату заявникам суми в розмірі 325 416 657 фунтів стерлінгів (GBP) в якості компенсації. В двох випадках Комісія також ухвалила рішення про обмін майна із наданням компенсації, в трьох випадках – про реституцію, а ще в семи випадках рішення Комісії передбачає здійснення реституції та виплату компенсації. Крім цього, в одному випадку Комісією з нерухомого майна було винесено рішення про здійснення реституції після врегулювання Кіпрської проблеми і ще в одному - про здійснення часткової реституції. [13]
[1] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/947-2013-%D0%BF#Text
[2] Проєкт Закону України «Про захист права власності та інших речових прав осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії», реєстраційний № 5177, дата реєстрації 01 березня 2021 р.:
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=71272
[3] Текст закону російською мовою (консолідована публікація станом на 15.07.2020 р.):
https://matsne.gov.ge/ru/document/view/23050?publication=4
[4] Текст закону російською мовою (консолідована публікація станом на 15.07.2020 р.):
https://matsne.gov.ge/ru/document/view/2244506?publication=6
[5] Неофіційний переклад англійською мовою: http://www.ilo.org/dyn/natlex/docs/ELECTRONIC/85852/96375/F1162536131/TUR85852%20English.pdf
[6] Текст іспанською мовою: http://wp.presidencia.gov.co/sitios/normativa/leyes/Documents/Juridica/LEY%201448%20DE%202011.pdf
Неофіційний переклад англійською мовою:
https://reparations.qub.ac.uk/assets/uploads/Victims-Law-1448-2011.pdf
[7] LAW 67/2005 LAW FOR THE COMPENSATION, EXCHANGE AND RESTITUTION OF IMMOVABLE PROPERTIES WHICH ARE WITHIN THE SCOPE OF SUBPARAGRAPH (B) OF PARAGRAPH 1 OF ARTICLE 159 OF THE CONSTITUTION
Текст англійською мовою: http://www.tamk.gov.ct.tr/dokuman/67-2005yasaING.pdf
[8] Демопулос та інші проти Туреччини (DEMOPOULOS AND OTHERS v. TURKEY), § 89
Текст англійською мовою: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-97649%22]}
[9] Демопулос та інші проти Туреччини (DEMOPOULOS AND OTHERS v. TURKEY), § 127
Текст англійською мовою: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-97649%22]}
[10] Демопулос та інші проти Туреччини (DEMOPOULOS AND OTHERS v. TURKEY), § 103
Текст англійською мовою: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-97649%22]}
[11] Демопулос та інші проти Туреччини (DEMOPOULOS AND OTHERS v. TURKEY), § 127
Текст англійською мовою: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-97649%22]}
[12] http://www.tamk.gov.ct.tr/ (інформація доступна англійською та турецькою мовами).
[13] http://www.tamk.gov.ct.tr/ (інформація доступна англійською та турецькою мовами).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: