Меню

Компенсація матеріальної шкоди, завданої пораненням або загибеллю особи внаслідок теракту

7 липня 2020

Від квітня 2014 року схід України потерпає від терористичних актів. Від зброї і вибухових речовин гинуть або отримують поранення цивільні особи.

Терористичний акт – злочин, передбачений ст. 258 КК України. Одними з кваліфікованих видів терористичного акту, що містяться в ч. 2 ст. 258 КК України, є заподіяння інших тяжких наслідків (наприклад, поранення), та загибель людини.

У ч. 3 ст. 127 Кримінально-процесуального кодексу України йдеться про компенсації шкоди, завданої постраждалому внаслідок кримінального правопорушення, коштом держбюджету. Така ж норма є і в Цивільному кодексі України  (ч. 1 ст. 1177). Однак порядку надання такої компенсації, на жаль, немає, оскільки Україна не ратифікувала підписану ще в 2005 р. Європейську конвенцію про відшкодування збитку постраждалим від насильницьких злочинів. Тому у нас немає закону, який би врегулював відносини з надання державою компенсацій за тілесні ушкодження, а також фінансування лікування, поховання тощо постраждалим від злочину.

У 1977 р. Комітет міністрів Ради Європи ухвалив Резолюції (77) 27 щодо відшкодування шкоди постраждалим від злочинів. 24 листопада 1983 року була прийнята Концепція про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів, а 28 червня 1985 року – Рекомендація № R (85)11 про становище постраждалого у межах кримінального права і кримінального процесу. Директива Ради ЄС щодо відшкодування постраждалим від злочинів вийшла 29 квітня 2004 року, а 25 жовтня 2012 року – Директива Європейського парламенту і Ради ЄС про встановлення мінімальних стандартів щодо прав, підтримки та захисту постраждалих від злочину. На підставі цих документів у кожній країні ЄС діють закони, які дають змогу компенсували шкоду жертвам злочину. На жаль, в Україні це питання залишається відкритим.

У нашій державі єдиною законною підставою, яка дозволяє в судовому порядку розв’язувати питання, пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої терактом, є ст. 19 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом». Відповідно до неї, відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, провадиться коштом Державного бюджету України із наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, які заподіяли шкоду.

У практиці юристів БФ «Право на захист» майже всі судові справи за позовами про відшкодування моральної шкоди, завданої терористичним актом, завершені на користь позивачів. Обсяги моральної шкоди в таких справах визначає судово-психологічна експертиза.

Яким же чином можна визначити матеріальну шкоду в таких випадках і чи є сенс починати боротьбу в судах за відшкодування крім моральної, ще й матеріальної шкоди, завданої таким злочином як терористичний акт?

Треба зважати, що для визначення та стягнення шкоди здоров’ю необхідно всі витрати на медикаменти та медичні послуги підтвердити касовими і товарними чеками, а необхідність придбання саме таких медикаментів і отримання медичних послуг – рецептами або висновками лікаря. У разі проведення операцій, придбання медичних препаратів, – усі витрати мають бути підтверджені договорами, рахунками-фактурами або накладними, виписаними на ім’я потерпілого. 

Для пред’явлення вимог про відшкодування втраченого заробітку треба отримати за місцем роботи завірені копії закритого лікарняного листа і розрахунок середнього заробітку за період непрацездатності. 

Крім того, відповідні роз’яснення наведені в постанові Пленуму ВСУ від 27.03.1992 р. Згідно з правовими нормами, при визначенні обсягу шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого. Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють знешкодження або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або приниження нематеріальних благ (життя, здоров’я тощо). 

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізична особа має право на відшкодування їй заробітку (доходу), втраченого «внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності», а також на відшкодування «додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо». Відтак, завдання шкоди породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання. 

Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. 

Щодо матеріальної шкоди, завданої родичам загиблих від теракту.

Оскільки конкретної норми для визначення розміру заподіяної матеріальної шкоди в цих випадках не передбачено, це обставина, на мій погляд, є підставою для застосування правової аналогії.

Йдеться про застосування «Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. N 175 (далі – Методика), яка є чинною на сьогодні. В Розділі ІІІ Методики «Особливості проведення розрахунків основних видів збитків», в підрозділі 1 «Розрахунок збитків від втрати життя та здоров'я населення», в таблиці 2 містяться усереднені показники втрат від вибуття трудових ресурсів із виробництва.

Серед цих показників є розмір шкоди, заподіяної національній економіці, пов’язаної зі втратою життя та здоров'я населення. Зокрема, нещасний випадок, що призвів до загибелі дорослої людини віком до 60 років коштує 47000 грн, дитини віком до 16 років - 22000 грн. Такі показники можуть бути суттєво збільшеними, враховуючи індекси споживчих цін за всі роки, починаючи з дати затвердження Методики. В примітці до цієї таблиці зазначено, що збитки від загибелі працюючого не повинні бути менше ніж його п'ятирічний заробіток, тобто сума втрат від загибелі дорослої людини може бути більшою, ніж зазначена у таблиці. 

Таким чином, мова може йти про сотні тисяч гривень, якими може бути компенсована матеріальна шкода постраждалим.

Сергій Шкрамада, адвокат слов'янського офісу БФ «Право на захист»