Меню

Форум «Де починається і закінчується захист». Як сьогодні вибудувати неперервний ланцюг захисту людини — від евакуації до інтеграції?

1 грудня 2025

Як сьогодні вибудувати неперервний ланцюг захисту людини — від евакуації до інтеграції? Це стало наріжною темою Форуму «Де починається і закінчується захист», який відбувся у Києві протягом 25-26 листопада 2025 року. Цей захід став простором для відкритого діалогу між представниками влади, міжнародних організацій, донорів та експертів гуманітарного сектору. 

Форум було організовано БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН).

Учасники дискусій акцентували на:

- Системі захисту від евакуації до інтеграції має бути гнучкою й швидко адаптуватися до змін.

- Проблемі дублювання. Існують державні, місцеві та донорські програми. Потрібен, розподіл ролей.

- Обліку й супроводу ВПО. Необхідно інтегрувати дані та забезпечити видимість людей для надання актуальної для них допомоги

- Проблемах на етапах переміщення й адаптації. Тимчасове розміщення, забезпечення належних умов проживання.

Окрім того, йшлося про те, що зараз є можливості інтегрувати гуманітарні підходи в державну політику, покращити координацію та зробити допомогу доступною для всіх.

Детальніше про теми, обговорені під час дискусійних панелей та секцій: 

Проблеми, з якими стикаються громади під час евакуації

У межах секції обговорювали найгостріші виклики, з якими стикаються громади на всіх етапах евакуації — від рішення про виїзд до організації транспорту, прийому та інтеграції евакуйованих у безпечних регіонах. Представники місцевої влади, центральних органів та громадського сектору зосередили увагу на бар’єрах, що стримують людей від виїзду, на проблемах у комунікації, логістиці та захисті вразливих груп, а також на необхідності вдосконалення взаємодії між державою та громадськими організаціями.

Серед ключових питань, які підіймала панель:

• чому частина людей продовжує відмовлятися від евакуації навіть попри високі ризики;
• яка підтримка потрібна громадам, що відправляють і приймають евакуйованих;
• як зміни характеру війни впливають на маршрути та формати евакуації;
• які інструменти, інформаційні рішення та підходи вже працюють і які ще необхідно посилити;
• що гарантує людині відчуття безпеки під час евакуації й у приймаючій громаді;
• як врахувати потреби дітей, людей з інвалідністю та мобільністю, власників тварин;
• якою має бути комунікація, щоб подолати страх, невідомість та недовіру.

У своєму виступі начальник Сумської районної військової адміністрації Михайло Мельник окреслив ключову проблему — небажання людей покидати домівки, навіть коли ризики зростають. Попри комплексну інформаційну роботу спільно з Нацполіцією, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, динаміка евакуації у прикордонних громадах Сумщини різко знизилась.

За його словами, у прикордонні сьогодні залишається близько 6 тисяч людей, і щоденний виїзд становить лише 2–5 осіб на весь район. Причини — глибоко психологічні: прив’язаність до дому, страх невідомості й сумніви, що у безпечнішому місці їх чекатимуть належні умови.

Він також наголосив, що зміни у воєнній тактиці РФ, зокрема, масове застосування БПЛА та FPV-дронів, безпосередньо впливають на можливість та безпечність евакуації. 

Єлизавета Степанець акцентувала, що рішення про евакуацію для багатьох людей ускладнюється втратою відчуття безпеки та передбачуваності. Люди бояться опинитися у невідомому середовищі, не розуміють, де житимуть, як інтегруються в нову громаду, якими будуть послуги. Для подолання цих страхів держава впроваджує низку рішень, які мають забезпечити передбачуваність і право людини на вибір. Зокрема, унормовані транзитні центри, де розміщені інформаційні матеріали, описані умови, а також працює дашборд поселення.

На транзитних точках встановлюють планшети, де людина може переглянути умови в різних областях, обрати місце розміщення і забронювати той варіант, який їй підходить:

Степанець також відзначила ефективну співпрацю держави з громадським сектором, який допомагає виявляти слабкі місця та оперативно реагувати на проблеми.

Підсумок секції

Обговорення показало, що головний виклик евакуації сьогодні — не лише логістичний, а передусім психологічний та комунікаційний. Людям важливо знати, що:

• їх не залишать наодинці;
• існують конкретні, зрозумілі механізми поселення;
• вони можуть обрати місце, де житимуть;
• їхні тварини, діти та родичі з обмеженою мобільністю будуть у безпеці;
• громади та держава працюють злагоджено.

Змінюваний характер війни вимагає гнучких рішень, а ефективна взаємодія держави й громадських організацій залишається ключем до збереження життя людей.

Підтримка ветеранів поза гуманітарним захистом

Секція була присвячена тому, які потреби ветеранів можуть задовольнити гуманітарні організації, а які — потребують залучення ветеранських, профільних, розвиткових акторів та державних інституцій. У центрі дискусії — питання координації: як вибудувати спільну екосистему підтримки ветеранів, де різні актори не дублюють одне одного, а підсилюють.

Панель сфокусувалась на:

• ролі громадянського суспільства у ветеранській політиці;
• балансі між гуманітарною допомогою та розвитковими інструментами;
• побудові сталої, державної ветеранської політики;
• тому, як практики ГО можуть інтегруватися в державні програми;
• координації між міністерствами, донорами, ГО та ветеранськими організаціями;
• реальних потребах ветеранів, які виходять за рамки гуманітарної підтримки.

У своєму виступі заступник Міністра у справах ветеранів України  Руслан Прийходько порівняв роль громадянського суспільства у 2022 році та сьогодні. Тоді, на початку повномасштабного вторгнення, саме організації громадянського суспільства стали першою лінією підтримки, закриваючи гострі, нетипові потреби, на які держава не встигала реагувати.

Костянтин Татаркін зосередився на тому, якою була і залишається роль гуманітарних та міжнародних організацій у підтримці ветеранів. Він нагадав, що вже в перші тижні повномасштабного вторгнення їхня організація запустила масштабну програму гуманітарної підтримки, спрямовану на забезпечення державних структур необхідним обладнанням і засобами.

Обговорення показало, що підтримка ветеранів виходить далеко за межі гуманітарної допомоги. Вона потребує:

• системних інструментів держави,
• гнучкості та експертизи громадських організацій,
• ресурсності міжнародних партнерів,
• узгодженої взаємодії між усіма акторами.

За його словами, сформована спільна екосистема допомоги дозволить забезпечити повноцінний шлях підтримки ветерана: від критичних потреб — до реінтеграції, розвитку та повернення до цивільного життя.