Меню

Як в Україні народжуються діти без громадянства?

30 квітня 2021

Відповідно до статті 1 Конвенції про скорочення безгромадянства 1961 року, Договірна Держава надає своє громадянство народженій на її території особі, яка в іншому разі була б апатридом (особою без громадянства). Таке громадянство надається:

(а) при народженні, в силу закону або

(b) при порушенні перед належним органом влади клопотання відповідною особою або від її імені в порядку, встановленому національним законодавством. За умови дотримання положень частини 2 цієї статті жодне подібне клопотання не може бути відхилене.

Відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Україна приєдналася та ратифікувала обидва договори, однак сім'ї шукачів захисту, або навіть сім'ї, які отримали додатковий захист в Україні, не можуть оформити громадянство України своїм дітям, народженим на території України, що ставить їх під ризик безгромадянства. У сім'ях шукачів захисту, які отримують юридичну допомогу БФ “Право на захист”, на території України народились принаймні десятки дітей з невизначеним громадянством.

Законодавство України та позиція Державної міграційної служби

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Однак незважаючи на положення обох вищезгаданих Конвенцій, Закон України “Про громадянство України” не передбачає можливості набуття дитиною, народженою на території України від іноземців або осіб без громадянства (далі - ОБГ), громадянства України за народженням в тих випадках, коли батьки дитини не проживають на законних підставах в Україні. 

Тому проблема і зачепила всіх шукачів захисту, адже заява про звернення за захистом може розглядатись з подальшим оскарженням в суді роками. Увесь цей час люди перебувають на території України на законних підставах, що принципово відрізняє їх правовий статус від тих іноземців та ОБГ, які проживають в Україні на законних підставах та мають відповідні документи. 

Єдину юридичну можливість набути громадянство України дитині шукача захисту, яка народилась на території України, наразі залишає стаття 8 Закону (за територіальним походженням). Водночас, практика БФ “Право на захист” складається таким чином, що підрозділи Державної міграційної служби відмовляють шукачам захисту-батькам дитини, народженої в Україні,в набутті громадянства за статтею 8, посилаючись на формальні підстави. Відмову мотивують, наприклад, неподанням документа, який посвідчує особу заявника, хоча такий документ може зберігатися в іншому територіальному органі ДМС. 

Таким чином, замість зусиль, направлених на фактичне попередження безгромадянства серед дітей, ми спостерігаємо тенденцію до звуження можливості набуття громадянства України дитиною, коли існує загроза безгромадянства, на практиці, а також у законодавчій площині.

Так, наприклад, у Верховній Раді України зараз розглядається законопроект № 2590  про внесення змін до деяких законів України щодо питань громадянства, який пропонує внести аналогічну статті 7 Закону вимогу законності проживання батьків на території України ще й до порядку набуття громадянства за територіальним походженням дитиною, яка інакше лишиться без громадянства [1] (стаття 8 Закону). 

Позиція Комітету ООН з прав дитини 

Комітет ООН з прав дитини ще у 2011 році рекомендував Україні внести зміни до законодавства з тим, щоб за законом та на практиці гарантувати право дитини на підданство (громадянство) і право не бути позбавленим його ні за яких підстав і безвідносно статусу батьків дитини. У 2020 році коаліція НУО за участі БФ “Право на захист” звітувала [2] до Комітету ООН з прав дитини щодо стану дотримання прав дитини в Україні з 2011 року. Вкотре була згадана проблема недокументованості шукачів захисту, неможливість набуття їх дітьми громадянства України через статус батьків.

У 2017 та 2020 роках за участі та координації БФ “Право на захист” підготовлено та подано звіти в рамках Універсального періодичного огляду (ще один з механізмів ООН), в яких вкотре надано аналіз становища дітей шукачів захисту в контексті загрози безгромадянства [3]. 

Під час консультацій експертів Комітету ООН з прав дитини з громадськістю у вересні 2020 року, питання загрози безгромадянства серед дітей шукачів захисту в України також було порушено. У Комітеті цікавились кількістю дітей шукачів захисту, народжених в Україні, які не мають громадянства. На це БФ “Право на захист” повідомив, що офіційні дані про таких дітей відсутні, зміни до законодавства не вносились, однак під юридичним супроводом БФ “Право на захист” є сім'ї з дітьми, громадянство яких не визначено або їм загрожує безгромадянство. 

У жовтні Комітет, базуючись зокрема на інформації громадськості та міжнародних організацій, поставив декілька питань Уряду України [4], в тому числі вкотре запитав яких вжито заходів з метою уникнення безгромадянства дітьми недокументованих осіб та з метою поліпшення становища шукачів захисту у зв'язку з відсутністю в них документів, які посвідчують особу. Отже діалог з цього питання наразі можна вважати відкритим, проблему не вирішеною.

А як має бути?

Повернімось до конвенційних положень. Ними визначається, що Держава надає своє громадянство народженій на її території особі, яка в іншому разі була б особою без громадянства.

Відповідно до Зауваження загального порядку №17 Комітету ООН з прав людини [5]  держави зобов'язані вжити всіх відповідних заходів як у внутрішньому плані, так і у співпраці з іншими державами з метою забезпечення надання будь-якій дитині громадянства в момент його народження. 

А Керівництво Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) з питань безгромадянства №4 [6] зазначає, що термін "в іншому разі була б особою без громадянства" означає, що дитина стане ОБГ, якщо тільки держава, з якою вона має зв'язок через народження на її території або народження громадянином цієї держави, не надасть цій дитині своє громадянство.

Далі зазначається, що для того, щоб визначити, чи дитина в іншому разі була б ОБГ, потрібно визначити, чи не набула дитина громадянство іншої держави - громадянство держави батьків (принцип jus sanguinis), або держави, на території якої вона народилася (принцип jus soli). Не існує універсального стандарту для оцінки доказів того, що дитина інакше стане ОБГ, однак наслідком неправильного висновку про це може стати безгромадянство дитини. 

З одного боку, Конвенція про скорочення випадків безгромадянства 1961 року не зобов'язує Державу автоматично надавати громадянство всім дітям, народженим на її території. З іншого, в кожному окремому випадку, компетентний орган має встановити чи дитина лишиться без громадянства у випадку відмови надання їй громадянства відповідної держави. 

В цьому висновку міститься відповідь на питання чому в Україні народжуються діти без громадянства або під загрозою безгромадянства: тому що перш ніж відмовити заявнику (кам) в набутті громадянства дитиною, яка народилась від іноземців та ОБГ на території України, ризик безгромадянства щодо цієї дитини не досліджується компетентним органом. Облік дітей з невизначеним громадянством, народжених на території України від іноземців, ОБГ або недокументованих осіб, не ведеться. 

З метою зменшення кількості дітей в Україні, які не мають громадянства, доцільно також виключити залежність набуття громадянства за народженням дитиною, яка інакше лишиться без громадянства, від правового статусу її батьків на момент народження (стаття 7 Закону України “Про громадянство України”) і безумовно не допустити внесення такої вимоги до статті 8 Закону України “Про громадянство України”.

Посилання:

1. Хоча проект подано не Урядом і не готувався МВС та ДМС, ДМС надала офіційну позицію до профільного Комітету парламенту, в якій зауважень проти запропонованих до статті 8 змін, не надано
2.  Пункти 59, 60 звіту. Звіт доступний на сайті УВКПЛ за посиланням https://tbinternet.ohchr.org/Treaties/CRC/Shared%20Documents/UKR/INT_CRC_NGO_UKR_43236_E.docx 
3. Joint Submission to the Human Rights Council at the 28th Session of the Universal Periodic Review (Third Cycle, 6-17 November 2017)” - https://index.statelessness.eu/sites/default/files/Joint%20Submission%20to%20the%20Human%20Rights%20Council%20at%20UPR28%20-%20Ukraine%20%28Mar%202017%29.pdf ДОТРИМАННЯ ПРАВ БІЖЕНЦІВ, ШУКАЧІВ ПРИТУЛКУ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА”  https://drive.google.com/file/d/10HrJK_R8FPD7pmLXYdrWn_Ngz5hGx21u/view 
4. Перелік питань Комітету ООН з прав людини на офіційному сайті УВКПЛ, доступний https://docstore.ohchr.org/SelfServices/FilesHandler.ashx?enc=6QkG1d%2fPPRiCAqhKb7yhskqYO9zSBmqrbZ%2fIIWaof%2fzNUOu18KHiy9vURvq824l8QE9pdGuUTfjLxzP8rW3CE3oXSq4SqYeQrjAX5YTMW8pSkdK1Ot3W2yULNpL46jlD 
5. Насправді ще й стаття 24 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права захищає право кожної дитини на громадянство, доступне за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text
6. Доступне англійською за посиланням https://www.refworld.org/docid/50d460c72.html 

Читайте також:

• Історія Зульфії. Коли батьки отримують свідоцтво про народження лише після своїх дітей

• Інструкція: Як звернутися з заявою про визнання особою без громадянства?

• Паспорт заради щасливого майбутнього донечки. Історія Ліди